У той самий день пам'ять святого благовірного :нязя Константина і дітей його Михаїла і Теодора, муромських чудотворців.
І преподобного отця нашого Касіяна Грека, угаецького чудотворця.
Про них же в Пролозі.
Місяця травня на 22-й день
Страждання святого мученика Василиска, небожа святого Теодора Тирона
Написав святий мученик Євсегній
Після убивства святих мучеників Євтропія і Клеоника, з якими ж і святий Василиск вистраждав багато і залишився живим сидіти в темниці, і після загибелі ігемона Асклипіодота прийшов на його місце в Понтійський край инший ігемон, на ім'я Агрипа, від Максиміяна і Максиміна, катів, посланий, аби гонити й убивати тих, що вірять у Христа. Перед тим як мав він увійти у град Амасійський, святий Василиск, у темниці сидячи, молився зі сльозами до Бога, кажучи: "Господи Ісусе Христе, згадай і не забудь мене до кінця, але й моє до мучеництва покликання відкрито у сповнення приведи, щоб не був я відлучений від тих святих мужів, які зі мною були взяті й переді мною постраждали й увінчалися". І явився йому опівночі Господь у видінні сонному, сказав: "Пам'ятаю про тебе і не забуду тебе, й ім'я твоє від початку написане з тими, яких з тобою було взято. Тому не сумуй, що останній, багатьох-бо випереджуєш, і пам'ять твою славною зроблю по цілій землі. Нині ж іди, дай останнє цілування матері своїй, і братам, і родичам. І, коли повернешся, зразу мучеництва вінець приймеш і спочинеш у Команах. Не бійся ж тих мук, що мають тобі бути, Я-бо з тобою, і не мають пошкодити тобі підступи людські". Збудився ж святий Василиск, сповнився радости, і молився, і бачив двері темниці відчинені. Коли світало, попросив воїнів, що стерегли його, і найголовнішого темниці сторожа, кажучи: "Дайте мені волю на чотири дні, щоб ішов я привітав ту, що народила мене, і братів, які живуть у селі Куміяльському, і, назад повернувшись, піду до справжнього Отця мого — Ісуса Христа".
Воїни ж і темничний сторож сказали йому: "Живий Господь Бог твій, Йому ж ненастанно служиш, що коли б не боялися ігемона, на швидкий прихід якого чекаємо, то відпустили б тебе цілком". Сказав святий: "Зовсім відпущеним не хочу бути, але, як же сказав, хай піду привітаю матір свою, і братів, і родичів, бо звелів мені Господь мій це зробити". Сказали воїни: "Боїмося, що після того, як відпустимо тебе, скоро запитають про тебе, ось-бо, як же чуємо, нині має прийти ігемон у град, усі ж в'язні записані в книзі суду". Святий Василиск сказав: "Воля Бога мого, аби йшов я в село своє. Якщо хочете, то нехай хтось із вас піде зі мною, і назад разом повернемося". І погодилися воїни з волею Господньою — встали з них деякі, пішли з ним у село його. Зустріли ж святого брати його (трьох-бо братів мав) і мати з великою радістю, і були воїни нагодовані, і веселилися в домі їхньому. Наступного ж дня, всіх родичів скликавши, говорив їм багато про користь душі, і про християнське вчення, і що багатьма скорботами годиться нам увійти в Царство Христове. Втішаючи ж їх і останнє цілування даючи, сказав: "Любі браття, і батьки, і діти у Христі, залишайтеся у вірі Господа нашого Ісуса Христа і від Нього ніяк не відступайте: нічим є світ цей і те, що в ньому, бо все, як тінь, мине, Господь же перебуває навіки. Прошу ж вас, помоліться за мене до Владики нашого, Бога всіх, аби подав мені закінчити подвиг страдницький, як же і святий Теодор Тирон, і Євтропій, і Клеоник, яких зі мною взяли. Спасіться, найсолодші батьки, і матері, і брати, і сестри, і діти, вже-бо відходжу від вас, і відтепер не побачите мене в тимчасовому цьому житті". Коли святий це говорив, був плач великий і ридання, і казали йому: "Коли добре шлях свій закінчиш, помолися до Господа за нас і за весь рід християнський, щоб припинилося гоніння на католичну віру від катів і хай знищене буде кумирослужіння — благодать же Христова по всій землі нехай засіяє".
І поспішив Василиск святий з воїнами в дорогу, повертаючись у свої темничні пута. Тим часом ігемон Агрипа прийшов в Амасію-град і, прикликавши всіх найперших громадян, увійшов з ними в ідольський храм, що називався Петасон, і в другий — Серапіон — і приніс жертву нечистим своїм богам.
Зранку ж, сівши на судищі, допитував тих, що були в ув'язненні, насамперед про Василиска запитував, чув-бо про нього і його спочатку хотів поставити перед судом своїм. Пішов градоначальник у темницю, хотівши привести до ігемона Василиска, але не знайшов його в путах, тому взяв темничного сторожа і, зв'язавши, на суд привів. Ігемон же, випробовуючи його, питав: "Як відпустив ти в'язня, ворога богів наших і противника веління царського?" Сторож темничний відповів: "Ось другий день, відколи Василиск пішов з воїнами у своє село". І сповнився ігемон гніву, сказав: "Голову твою мечем відітну, якщо не поставиш переді мною того кривдника, що ображає богів". І сказав сторож темничний: "На четвертий день поставлю його". І зразу послав ігемон зі сторожем тим свого одного магістріяна, чоловіка лютого й дикого вдачею, і воїнів з ним. І сказав до магістріяна: "Нині пізнаю, який ти муж — ревнитель богів, чи візьмеш і приведеш до мене зв'язаного богохульника того. Веди ж його в Комани, ось-бо йду туди". Магістріян же, від ігемона відійшовши, приготував взуття мідне, що мало всередині багато залізних гострих і довгих цвяхів. І, взявши темничного сторожа і воїнів, пішов у село Василискове, везучи на ослі важкі залізні вериги. "Йшов же і я, — говорить записувач діяння цього святий Євсегній, — за ним, хотів бачити страждання і кончину Василіска святого". Дійшли до села того, взяли мученика, коли виходив вже з дому до Амасійського града в ув'язнення своє. І зв'язали його двома веригами, і куну залізну на шию наклали, і взули його у взуття мідне з цвяхами. І пробили цвяхи ноги святого аж до костей, і текла кров зі зранених його ніг. І били сильно Христового мученика, вели дорогою до Команського града. Відпроваджувала його, плачучи, мати, і брати, і родичі. І сказала йому мати: "Дитино моя найсолодша, яку Христос полюбив, хай буде Він тобі помічником у мученицькому цьому подвизі. Недовге було твоє тут життя, але вічне буде життя твоє у майбутньому віці. Гіркі нині приймеш муки, але славний отримаєш вінець від Христа Бога, бо погані люди мучать тебе на землі, але ангели миру приймуть тебе на небі. Як розбійника судять тебе, але розбійник, той, якого з Христом розіп'яли, прийме тебе до Раю. Царі тлінні і смертні катуванням убивають тебе, але Бог вічний оживить тебе і зарахує до воїнів ангельських. Дитино моя найсолодша, на шляху цьому Господньому, яким ідеш, і нас згадуй". Те мовивши, мати повернулася додому, молилася за сина свого до Господа, щоб утвердив його в муках. Оглянувся святий назад, побачив, що йдуть за ним троє братів, і родичі, і людей багато, плачучи і ридаючи, — просив їх, щоб верталися, і казав: "Не плачте наді мною, але краще моліться до Господа, щоб подав мені силу перемогти диявола й осоромити слуг його". Поцілував кожного і переконував повертатися, кажучи: "Знову побачимося у день Воскресення і в житті вічному". Вони ж не хотіли повертатися, але з плачем ішли за святим. І знову сказав до них Василиск святий: "Що робите, плачучи й бентежачи серце моє, ніби дано мені було багато разів за Господа нашого Ісуса Христа померти. Прошу вас: поверніться і моліться за мене до Бога". Вони ж повернутися не хотіли, тоді сказав їм магістріян: "Клянуся здоров'ям царів моїх, що коли не повернетеся, то всіх вас, зв'язавши, поведу до ігемона". Але й так вони не послухали. Почав тому магістріян з воїнами бити їх і ледве відігнати їх зміг. Вели святого, мужньо ніс тягар залізних вериг і доблесно терпів біль ніг, які пронизувало багато гострих цвяхів з мідного взуття, — і багряніла дорога кров'ю його. Він же співав, кажучи: "Якщо виступить проти мене полк, не злякається серце моє, Христе, Господи мій, бо Ти зі мною". И иншого багато у співі і молитві промовляв до Господа. Магістріян же і ті, що з ним, бачивши, що мученик на цвяхах добре йде, дивувалися — був ж з ним Господь, що полегшував біль його. Досягли села, що називалося Дакозаріє, захотів магістріян і воїни спочити: була спека полуднева. Володарка села того, вдова на ім'я Трояна, бачивши, що прийшов магістріян з воїнами, просила їх увійти в дім її, з'їсти хліба, було ж мужів чотирнадцять. І, коли вони увійшли, поставила гостину. їли, пили, веселились, а святого мученика, що мав назад зв'язані руки, прив'язали до сухого дуба, що перед ворітьми стояв. І зібралося до нього багато людей — чоловіків, і жінок, і дітей — і бачили, що він важкими веригами обкладений, і на спеці прив'язаний, і кров тече з ніг його, — жаліли його і співчували йому. Він же молився до Бога, кажучи: "Господи, відвідай мене, як же Ти відвідав Йосифа в темниці, Єремію в болоті, Даниїла в ямі лев'ячій, трьох отроків у печі халдейській і як явив доброту свою Сусанні, коли її звинувачували брехливі старці, і вивів Петра з темниці, і Теклю захистив на видовищі, — так і на мені, недостойному і смиренному рабові Твоєму, уділи милість свою і яви чуда свої на славу пресвятого Імени Твого". Коли так молився святий, раптом стався землетрус і голос згори чути було, що говорив: "Не бійся, Я з тобою". І зразу мідне в