Святого мученика Євсегнія, який цього святого Василиска страждання написав, шануємо пам'ять 5-го серпня.
У той самий день згадуємо святий Другий Вселенський Собор, який був у Царгороді за царювання Теодосія Великого, на Македона, злочестивого духоборця.
Місяця травня на 23-й день
Пам'ять преподобного отця нашого Михаїла Ісповідника, єпископа Синадського
Цей святий Михаїл, як же сподобився імени ангельського — називався як найголовніший ангел небесних сил, — так і життя ангельське мав, дівственною чистотою й иншими добрими ділами досконале. З материнських-бо рук поклався на Бога і виявився Йому служителем найкращим, з юности чернече прийняв життя, разом зі святим Теофілактом Никомидійським, у дні святішого патріярха Тарасія, від нього ж і послані були обидва в монастир, при гирлі Євксінського Понта створений. Там, чернечий подвиг проходячи, багато в чеснотах досягли і до Бога в молитвах своїх здобули сміливість. Якось-бо в час жнив спека велика докучала і від безводдя спрагою великою знемагали. Помолилися до Бога — і посудина мідна суха воду виточувати почала на потребу: чинить-бо Господь волю тих, що бояться Його, і молитов їхніх слухає. І було це чудо подібне на те давнє, коли в пустелі спраглому Ізраїлю Бог вивів воду з каменя, і на друге, коли помирав від спраги Самсон і з сухої кістки ослячої виточив живої води джерело.
За таке добродійне життя преподобних отців, яке, наче зоряне сяйво, засвітилося, святіший патріярх Тарасій вирішив удостоїти їх високого архиєрейського сану: блаженного Теофілакта поставив митрополитом у Никомидії, а цього святого Михаїла, на єпископа висвятивши, у Синад послав. І пасли добре Христове стадо словом і прикладом життя свого. Тоді святіший Тарасій із життя цього відійшов, а після нього Никифор прийняв престол Константинопольської церкви, і знову піднялася буря іконоборної єресі, яка вже була проклята Сьомим Вселенським святих Отців собором. Злочестивий-бо цар Лев Вірменин заразився тою єрессю, підняв гоніння на Христову Церкву, ікони святі ідолами називаючи і викидаючи, а тих, що поклонялися їм, мучив і страчував всіляко. Вигнав же святішого патріярха Никифора й инших православних архиєреїв із престолів їхніх, а замість них однодумних собі єретиків возвів. І було видно мерзоту запустіння на місцях святих. Тоді Михаїл святий виявив себе як знаменитий ісповідник православної віри, викривач єретичного злочестя. Маючи силу і мудрість від благодаті Духа Святого, всіляке богопротивних пащекування вгамував і єретичні уста, відкриті на ображання божественних зображень, замкнув.