Про це і про инші чуда, що були з гробу святих, розповіли великому князеві Ярославу. Він же зрадів душею, що братів його, які невинно постраждали, прославляє Господь, і те, що чув, розповів митрополитові Іларіону. Митрополит же, дякуючи Богові, що в землі нашій нових чудотворців прославляє, сказав до князя: "Раду добру і богоугодну даю тобі: щоб спорудив ти церкву над гробом чудотворців святих. І виймемо з-під споду нагору мощі їхні чесні, аби ще з більшим серцем приходили до них вірні люди й отримували прошене від угодників Божих. І сподобалася князеві рада митрополитова, і поспішив збудувати скоро церкву дерев'яну у Вишгороді над гробом святих мучеників, велику і гарну, з п'ятьма верхами. Розписав усю зсередини іконами і прикрасив її всілякою красою. Коли закінчена була церква зі всіма прикрасами і потребами, прийшов преосвященний митрополит Іларіон з клиром і всім освяченим собором, також і великий князь Ярослав зі всіма боярами і з великою кількістю люду, і відспівали всенічну в новій тій церкві місяця липня у 24-ий день, в який же колись Бориса святого убито, й освятили церкву. Після закінчення освячення звелів митрополит викопати землю над гробом святих, і, коли викопували, виходили пахощі з гробу. Викопавши, винесли із землі раки з мощами святих, і підійшов митрополит зі священиками, страхом і любов'ю дерзаючи, відкрили святих раки і бачили чудо преславне: тіла-бо святих цілі, нетлінні, лицями світлі, наче живі, виглядали, що всі дивувалися вельми. Сповнилася пахощів великих ціла церква, і поклали ті мощі святих з правого боку в церкві. І встановили в той день, 24-ого липня, святкувати пам'ять святих мучеників Романа і Давида. Ще коли були вони в церкві на Святій Літургії, чоловік один, кривий на обидві ноги, прийшов, повзучи, з великим трудом до церкви і просив, щоб дали йому наблизитися до чесних мученичих ковчегів, була-бо люду тиснява велика. І коли зблизився і торкнувся, з вірою молячись, зразу утвердилися йому ноги — благодаттю Божою і молитвами святих страстотерпців, і, вставши, ходив перед усіма. Те чудо бачивши, сам князь Ярослав, і митрополит, і всі люди віддали хвалу Богові і святим Його угодникам. Після Літургії ж узяв князь всіх на обід, і святкували свято, як же годилося. Багато в той день великий князь роздав з майна свого убогим, і сиротам, і вдовам.
Після переставлення великого князя Ярослава, коли літ досить минуло, коли вже постаріла церква, яку Ярослав збудував, тоді син його, що тримав велике Князівство київське, благовірний князь Із'яслав, збудував нову церкву, дерев'яну, велику, в ім'я святих, під верхом одним. І коли закінчена була церква, руські князі, сини Ярославові, зібралися у Вишгороді на перенесення чесних мощей святих страстотерпців Романа і Давида: Із'яслав Київський, Святослав Чернігівський, Всеволод Переяславський. Також і митрополит Георгій з єпископами: Неофітом Чернігівським, Петром Переяславським, Микитою Білогородським, Михаїлом Юріївським. Були й ігумени: преподобний отець наш Теодосій Печерський, Софроній, монастиря святого Михаїла, Герман, святого Спаса, й инші всі ігумени. І влаштували свято світле, і, взявши, чесні мощі спершу Бориса святого в раці дерев'яній несли. Перед ними йшли преподобні чорноризці зі свічками, після них — диякони, тоді — пресвітери, тоді — святителі, а після них ішли князі, несли на раменах своїх святі мощі і, принісши, у новій церкві поставили. Коли відкрили раку, наповнилася церква пахощами предивними, наче якийсь дим тонкий від мощів виходив. Те бачивши і вдихаючи, всі прославили Бога. А митрополита Георгія охопив жах, бо не мав твердої віри до святих. І впав ниць перед святими мощами, прощення просив. І, цілувавши Бориса святого, поклали в раку кам'яну. Після того пішли, взяли Гліба святого з кам'яною ракою і, поклавши на сани, везли. Коли ж були вже в дверях, стала рака непорушно, і звеліли людям кликати: "Господи, помилуй!" Коли ж молилися люди, зрушилася рака, і несли її, поставили зі святим Борисом і цілували святого Бориса голову, а святого Гліба руку, яку взявши, митрополит благословляв нею князів і людей. У той час князь київський Із'яслав мав якусь болячку на шиї, і боліла його голова. Узяв Із'яслав руку митрополитову з рукою святого Гліба, приклав її до болячки, і до голови, і до очей — і в ту ж годину зцілився. І всі прославляли Бога й угодників Його величали. Після Літургії ж обідали князі зі святителями разом, і великі милостині убогим роздали. І відтоді встановився празник Перенесенння чесних мощів святих страстотерпців і чудотворців руських князів Бориса і Гліба у 2-ий день травня, на пам'ять святого Атанасія, архиєпископа Олександрійського.