Був у Вишгороді муж на ім'я Мирон, садівник. Він мав отрока, в якого була нога суха, скорчена, і не міг ходити нею, анітрохи не чув її, але зробив собі дерев'яну ногу, щоб ходити. Він завжди на церковне правило вдень і вночі в церкву святих мучеників Бориса і Гліба приходив і до гробу їхнього зі сльозами припадав, просив зцілення. Одної ночі явилися йому святі мученики і сказали: "Чому взиваєш до нас, чоловіче?" Він же показав їм всохлу ногу і просив зцілення. Вони ж перехрестили ногу його тричі. І коли збудився той хлопець зі сну, відчув ногу свою здоровою. І скочив, славлячи Бога, і розповідав людям, як його святі мученики Борис і Гліб явленням своїм зцілили. Розповідав же, що бачив, як ходив з ними і Георгій, той отрок, що впав на тіло святого Бориса, коли його вбивали, і простромлений був списом. Він свічку носив перед святими, видно було.
Сліпець один прийшов, припав до гробів святих. І цілував з любов'ю ковчеги, і очі свої прикладав, просячи зцілення, — і зразу прозрів, і всі прославили Бога і святих Його угодників Бориса і Гліба. Також кульгавий був один, який мав ногу, відтяту по коліно, і зробив дерев'яну ногу, погано на ній ходив, він прийшов до Вишгорода, перебував при церкві святих мучеників з иншими убогими, приймаючи на потребу від християн, що подавали милостиню. Був же в той час у Вишгороді старійшина садівників, якого кликали за світським звичаєм Ждан, а у святому хрещенні Микола. Він мав звичай щороку влаштовувати празник святителя Христового Миколая, годуючи убогих і подорожніх. Якось, коли відбувалося в домі того мужа на честь святого Миколая святкування, прийшли туди убогі. Туди прийшов і кривий один, сподіваючись щось отримати, сів перед хатою, і чомусь не дали йому ні їсти, ні пити. І був голодний і спраглий, тоді раптом втратив свідомість і бачив видіння таке: здавалося, наче сидить у церкві святих мучеників Бориса і Гліба, і побачив обох, що виходили з вівтаря і до нього йшли. Він же злякався сильно, упав ниць, і взяли його святі за руку й посадили. І почали говорити про зцілення його, спершу перехрестили його, потім ногу його пошкоджену ніби єлеєм помастили, розігнули коліно його. Усе ж те як уві сні бачив недужий, був-бо наче сплячий, впавши ниць у дворі Миколаєвому. Люди ж, бачивши, що він так упав, обертали його туди і сюди. Він же лежав, наче мертвий, лише душа його в ньому була і серце його в ньому билося. І думали всі, що вразив його дух нечистий. Тому взяли його, віднесли до церкви святих страстотерпців і поклали біля дверей церковних. І багато людей, що недалеко стояли, бачили річ дивну: від коліна кривого того почала з'являтися мала нога, наче дитина, і росла помалу, допоки не стала така, як друга. Сталося те за одну годину, і прийшов до тями чоловік той, перед тим кривий, почав ходити обома ногами, радіючи, і підстрибуючи, і хвалячи Бога, прославляючи ж цілителів своїх, святих страстотерпців, і про їхнє явлення перед усіма розповідаючи. Бачили ж те всі люди, великі похвали возсилали Богові, кажучи з пророком: "Хто може розповісти про силу Господню, розголосити усю славу Його". І знову: "Дивний Господь у святих своїх".
У граді ж Дорогобужі жінка одна працювала вдома у день святителя Христового Миколая, і явилися їй святі страстотерпці Борис і Гліб, грізно погрожуючи їй і кажучи: "Чому працюєш у день святого Миколи, хіба не знаєш, що Господь не терпить безчестя угодників своїх?" Те сказавши, розкидали хатину її. Жінка ж та зі страху була наче мертва, і потім ледве отямилася, і лежала цілий місяць недужа, і в тій хворобі всохла їй рука. Хоч і встала з хвороби, проте всохла її рука не зцілилася, і перебувала так три роки. Чула ж про одного чоловіка, який покручені руки і ноги мав і прийняв зцілення від святих мучеників Бориса і Гліба. Прийшла і вона до Вишгорода в день передпразника Успення Пресвятої Богородиці. І сповістила про себе пресвітерові Лазарю, який був начальником клириків церкви святих мучеників. Він же звелів їй перебувати цілу ніч при церкві. Зранку ж ішов клир з хрестами з усіма людьми до другої церкви, яка була Пресвятої Богородиці. Підійшла жінка до Лазаря-священика і розповіла йому сон свій, кажучи: "Цієї ночі, коли я сиділа при церкві і задрімала, стали переді мною два юнаки гарні і сказали мені: "Хто тебе тут посадив?" Я ж відповіла їм: "Лазар-священик звелів мені, сказавши: "Сиди тут, може, Бог, молитвами святих мучеників, зцілить тебе". І коли те сказала до них, зразу старший з них зняв перстень з руки своєї, дав мені, кажучи: "Вбери на руку і перехрестися — і зцілиться тобі рука". Це почувши від неї, Лазар звелів жінці в тій же святих мучеників церкві бути на Літургії: хотів-бо після Літургії помолитися за неї і помазати святим єлеєм всохлу руку її. І коли після того як відспівали трисвяте, почали співати прокимен, перед читанням апостольського послання "Величає душа моя Господа", зразу суха рука жінки тої стала здорова — і почала жінка велегласно славити Бога і святих чудотворців угодників Божих Романа і Давида. І всі з подивом возсилали славу Богові.