Благовірний князь Олександр, прозваний Невським, коли княжив у Великому Новгороді, мав війну з німцями. І коли з військом своїм прийшов на ріку Неву, один із його воїнів, Филип на ім'я, муж богобоязливий, маючи доручену собі нічну варту, бачив (сходило вже сонце) на воді корабель і посеред корабля святих мучеників Бориса і Гліба, що стояли в одязі червоному, веслярі ж сиділи наче млою одягнені. І сказав святий Борис до святого Гліба: "Брате Глібе, ходімо скоро, поможемо родичеві нашому князеві Олександру на несамовитих німців". Те видіння воєвода розповів князеві своєму. І в той день князь Олександр, допомогою святих мучеників Бориса і Гліба, переміг і здолав німецьку силу. Короля їхнього сам поранив мечем в лице і з торжеством у Великий Новгород повернувся.
Так само, коли після того нескоро великий князь московський Димитрій мав битву з царем татарським Мамаєм, сторож нічний Тома Хлацибіїв бачив відкрите від Бога йому видіння таке: на висоті хмару прекрасну видно було, і ось наче якісь полки вельми великі зі сходу виходили. З південного боку прийшли два юнаки світлі, які мали в руках своїх свічки й мечі оголені гострі, це ж були святі мученики Борис і Гліб. І сказали полковникам татарським: "Хто вам наказав батьківщину нашу, Господом нам даровану, нищити?" І почали сікти супротивних, що ні один з них цілим не залишився. І зранку сторож той розповів великому князеві видіння своє. Князь же, очі свої на небо звівши й руки піднявши, зі сльозами почав молитися, кажучи: "Господи Чоловіколюбче, молитвами святих мучеників Бориса і Гліба, поможи мені, як же Мойсею на Амалика, як Давиду на Голіята, як Ярославу на Святополка і як прадіду моєму великому князеві Олександру на короля німецького, так мені на Мамая подай допомогу". І того дня великий князь московський Димитрій, допомогою молитов святих страстотерпців Бориса і Гліба, переміг Мамая, царя татарського, як же про те простора є історія. Та й инших багато чудес святі мученики й чудотворці руські Борис і Гліб, у святому хрещення наречені Романом і Давидом, зробили і нині тим, що призивають їх з вірою, роблять, на славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого нині і на безкінечні віки. Амінь.
Місяця травня на 3-й день
Страждання святих мучеників Читця і Маври, дружини його
У час гоніння, коли розшукували християн на муки і до Аріяна, ігемона, якого в Тиваїді Диоклитіян, нечестивий цар римський, поставив, приводили на допит, привели до нього мужа на ім'я Тимотей, читця церковного зі села Пирапійського, юного літами, що недавно поєднався шлюбом з дівою Маврою. Через двадцять днів по шлюбі нечестиві взяли його як християнина. Його ж побачивши, ігемон Аріян спитав: "Хто ти і якого сану?" Відповів Тимотей: "Християнином я є, анагностом Божої Церкви". Сказав до нього ігемон: "Чи ти один не чув веління царського, що наказує, аби кожен, хто не приносить жертви великим богам, погано загинув?" Тимотей відповів: "Дух Ісуса Христа в мені перебуває, і через те не приношу жертви богам вашим". Сказав Аріян-ігемон: "Чи не бачиш катівського знаряддя, що навколо тебе лежить?" Відповів Тимотей: "А ти хіба не бачиш ангелів Божих, які укріплюють мене?" Сказав ігемон: "Дай мені книги свої, хай зрозумію силу їхню". Відповів Тимотей: "Безумче нерозважний, хто з людей коли передає дітей своїх на смерть? Хіба не знаєш, що книги (які я писав) — діти мої, і, коли книги про Бога читаю, стоять навколо мене ангели Божі?" Сказав ігемон: "Ні богам принести жертву, ані книг показати не хочеш, дивись-но, щоб не була тобі на кару, а не на добро така сміливість". Відповів Тимотей святий: "Не принесу жертви ані книг не покажу поганам, бо я християнин" . Тоді розгнівався ігемон, звелів принести два жезли гострі, до рожен подібні, розпечені сильно, і в обидва вуха мученикові вкласти — і зразу від лютого болю витекли йому обидві зіниці очні. І сказали йому катівські слуги: "Це тому, що не хочеш принести жертви, стратив очі свої". Відповів святий Тимотей: "Очі тіла мого, які багато негідного бачили, осліплення нині витерпіли, але спасенні очі Господа мого Ісуса Христа просвітлюють мою душу". Те почувши, ігемон звелів йому (мав Тимотей руки ззаду зв'язані) вкласти в уста дерево між зуби, тоді повісити стрімголов, прив'язавши камінь важкий до шиї його. Коли це слуги почали мученикові робити, він, поглянувши на небо, сказав: "Є Бог на небі, сильний визволити мене від мук цих". І була та мука важка святому Тимотею. Радили ж слуги ігемонові, аби милістю більше, ніж катуванням, намагався схилити його до волі своєї, і сповістили йому, що наречений є Тимотей, бо не більше ніж двадцять днів, відколи шлюб взяв, і невіста його вельми юна. Тому зразу ігемон звелів привести її перед себе і сказав до неї: "Як ти називаєшся?" Відповіла вона: "Мавра називаюся". Сказав ігемон: "Жалію через нещастя твоє, бо ти, така молода, вже вдовою стаєш. Наказую тобі: приберися прикрасами гарними, і заплети своє волосся, і в гарне вбрання одягнися, і йди до мужа свого, переконай його принести богам жертву, щоб справді не стала вдовою в такій юності. І, якщо переконаєш, багато дарів, золото і срібло від нас приймеш". Мавра зробила, як же звелів їй ігемон: прикрасилася прикрасами своїми й одягом і пішла до мужа свого. І просила його вельми, аби вчинив на якийсь час волю ігемонову і визволив себе від такої муки. Він же не міг їй відповідати, бо мав дерево між зубами вкладене й уста насилу розкриті дуже, що не могли з'єднатися, аби говорити. Мавра ж повернулася до ігемона, просила його, щоб звелів вийняти дерево з уст мученикових, бо не може їй відповідати. І зразу звелів ігемон, і вийняте було дерево, і пішла свята Мавра близько до святого Тимотея. Почув мученик пахощі одягу Мавриного, ароматами напахченого, возвав: "Де батько мій Піколпос — пресвітер?" Батько ж недалеко серед людей стояв і на страждання сина свого дивився, підійшов до нього і мовив: "Чого хочеш, блаженний сину мій?" Відповів Тимотей: "Прошу тебе, отче, добро мені зроби. Візьми якусь одежину й обгорни лице моє, щоб не вдихав я душешкідливі пахощі, що з одягу жіночого виходять, ті-бо пахощі смертні, в згубу людей тягнуть і геєну готують. Той приємний запах — мати хтивости, супутник диявола, ворожий святим, мерзотний праведним". Коли перестав говорити святий, сказала до нього Мавра: "Любий Ти мотею, чому мене так принижуєш, швидше, ніж образила тебе чим? Заледве двадцять днів, відколи ми побралися, і ще не довідався ти вдачі моєї ані я не вивчила всіх місць дому твого, настільки далеко я від гаданого гріха, аби з кимось иншим словом чи трапезою єднатися. Нині ж плачу, бачачи тебе в муках, і болить мені серце за тебе, бо безневинний так страждаєш, і ті страждання твої ранять болем душу мою, що молоду мене вдовою лишаєш. Може, заборгував десь багато і не маєш чим викупитися від боргу, тому добровільно віддався на смерть, переслідуваний від позикодавців? Якщо так, то продаймо одяг наш коштовний і віддаймо борг. Якщо через народну данину в такій біді і не маєш чим віддати — ось перед тобою всі прикраси шлюбні, золото й одяг нареченої, це продай і віддай данину царську". Після таких її слів сказав до неї святий Тимотей: "Сестро моя Мавро, коли тебе душевними очима побачив, як виходила з дому, бачив диявола, що йшов праворуч тебе, мав у руці ключ, яким обертав серце твоє назад до світу". Сказала Мавра: "Брате мій Тимотею, я тебе шукаю, і коли після цього шукатиму тебе, де знайду? І коли субота або неділя настане, хто буде читати твої книги?" Сказав до неї Тимотей святий: "Залишивши тимчасове і суєтне світу цього, іди зі мною на прекрасний цей подвиг, о Мавро, за нього ж від Спасителя нашого Бога вінці прийняти удостоїмося, пробачить же нам усі прогрішення наші, волею на смерть за Нього віддаймося". Мавра сказала: "Коли йшла до тебе, серце моє світської пристрасти сповнене було, коли ж ти почав до мене говорити, Дух Божий увійшов у мене, знай-бо, о любий мій брате, що і я того бажаю, що ти полюбив". Сказав до неї Тимотей: "Якщо правду говориш, іди, викрий ігемона в нечесті його". Відповіла Мавра: "Боюся, брате мій, що настрашуся, побачивши багато мук і гнівного ігемона, і не зможу стерпіти, молода-бо дуже, сімнадцять років ледве маю". Сказав до неї Тимотей святий: "Покладайся на Господа нашого Ісуса Христа, і будуть тобі муки, як єлей, що виливається на тіло твоє, і як дух роси в костях твоїх, що полегшує весь біль твій". Тоді почав мученик молитися за неї до Бога, кажучи: "Боже всілякої благодаті, що трьом отрокам у вогні допомогу подав і визволив Даниїла з уст левових, і пророкові через ворона послав їжу, зміцнив Авакума, коли ніс обід, і не лише в полоні помагав, але і в ямі лев'ячій, і в печі вогненній врятував тих, що уповали на Тебе, на свідчення чоловіколюбства Твого, яким Ти з полонених зробив пророків і мучеників. Ти й нині, Господи, Господи, зглянься на рабу Твою Мавру, Ти, що поєднав нас у подружжя, нерозлучними нас і в подвизі цьому вчини. І хай не будемо відлучені від лику святих Твоїх мучеників. Але подай нам задля Тебе мужньо перетерп