икові робити, він, поглянувши на небо, сказав: "Є Бог на небі, сильний визволити мене від мук цих". І була та мука важка святому Тимотею. Радили ж слуги ігемонові, аби милістю більше, ніж катуванням, намагався схилити його до волі своєї, і сповістили йому, що наречений є Тимотей, бо не більше ніж двадцять днів, відколи шлюб взяв, і невіста його вельми юна. Тому зразу ігемон звелів привести її перед себе і сказав до неї: "Як ти називаєшся?" Відповіла вона: "Мавра називаюся". Сказав ігемон: "Жалію через нещастя твоє, бо ти, така молода, вже вдовою стаєш. Наказую тобі: приберися прикрасами гарними, і заплети своє волосся, і в гарне вбрання одягнися, і йди до мужа свого, переконай його принести богам жертву, щоб справді не стала вдовою в такій юності. І, якщо переконаєш, багато дарів, золото і срібло від нас приймеш". Мавра зробила, як же звелів їй ігемон: прикрасилася прикрасами своїми й одягом і пішла до мужа свого. І просила його вельми, аби вчинив на якийсь час волю ігемонову і визволив себе від такої муки. Він же не міг їй відповідати, бо мав дерево між зубами вкладене й уста насилу розкриті дуже, що не могли з'єднатися, аби говорити. Мавра ж повернулася до ігемона, просила його, щоб звелів вийняти дерево з уст мученикових, бо не може їй відповідати. І зразу звелів ігемон, і вийняте було дерево, і пішла свята Мавра близько до святого Тимотея. Почув мученик пахощі одягу Мавриного, ароматами напахченого, возвав: "Де батько мій Піколпос — пресвітер?" Батько ж недалеко серед людей стояв і на страждання сина свого дивився, підійшов до нього і мовив: "Чого хочеш, блаженний сину мій?" Відповів Тимотей: "Прошу тебе, отче, добро мені зроби. Візьми якусь одежину й обгорни лице моє, щоб не вдихав я душешкідливі пахощі, що з одягу жіночого виходять, ті-бо пахощі смертні, в згубу людей тягнуть і геєну готують. Той приємний запах — мати хтивости, супутник диявола, ворожий святим, мерзотний праведним". Коли перестав говорити святий, сказала до нього Мавра: "Любий Ти мотею, чому мене так принижуєш, швидше, ніж образила тебе чим? Заледве двадцять днів, відколи ми побралися, і ще не довідався ти вдачі моєї ані я не вивчила всіх місць дому твого, настільки далеко я від гаданого гріха, аби з кимось иншим словом чи трапезою єднатися. Нині ж плачу, бачачи тебе в муках, і болить мені серце за тебе, бо безневинний так страждаєш, і ті страждання твої ранять болем душу мою, що молоду мене вдовою лишаєш. Може, заборгував десь багато і не маєш чим викупитися від боргу, тому добровільно віддався на смерть, переслідуваний від позикодавців? Якщо так, то продаймо одяг наш коштовний і віддаймо борг. Якщо через народну данину в такій біді і не маєш чим віддати — ось перед тобою всі прикраси шлюбні, золото й одяг нареченої, це продай і віддай данину царську". Після таких її слів сказав до неї святий Тимотей: "Сестро моя Мавро, коли тебе душевними очима побачив, як виходила з дому, бачив диявола, що йшов праворуч тебе, мав у руці ключ, яким обертав серце твоє назад до світу". Сказала Мавра: "Брате мій Тимотею, я тебе шукаю, і коли після цього шукатиму тебе, де знайду? І коли субота або неділя настане, хто буде читати твої книги?" Сказав до неї Тимотей святий: "Залишивши тимчасове і суєтне світу цього, іди зі мною на прекрасний цей подвиг, о Мавро, за нього ж від Спасителя нашого Бога вінці прийняти удостоїмося, пробачить же нам усі прогрішення наші, волею на смерть за Нього віддаймося". Мавра сказала: "Коли йшла до тебе, серце моє світської пристрасти сповнене було, коли ж ти почав до мене говорити, Дух Божий увійшов у мене, знай-бо, о любий мій брате, що і я того бажаю, що ти полюбив". Сказав до неї Тимотей: "Якщо правду говориш, іди, викрий ігемона в нечесті його". Відповіла Мавра: "Боюся, брате мій, що настрашуся, побачивши багато мук і гнівного ігемона, і не зможу стерпіти, молода-бо дуже, сімнадцять років ледве маю". Сказав до неї Тимотей святий: "Покладайся на Господа нашого Ісуса Христа, і будуть тобі муки, як єлей, що виливається на тіло твоє, і як дух роси в костях твоїх, що полегшує весь біль твій". Тоді почав мученик молитися за неї до Бога, кажучи: "Боже всілякої благодаті, що трьом отрокам у вогні допомогу подав і визволив Даниїла з уст левових, і пророкові через ворона послав їжу, зміцнив Авакума, коли ніс обід, і не лише в полоні помагав, але і в ямі лев'ячій, і в печі вогненній врятував тих, що уповали на Тебе, на свідчення чоловіколюбства Твого, яким Ти з полонених зробив пророків і мучеників. Ти й нині, Господи, Господи, зглянься на рабу Твою Мавру, Ти, що поєднав нас у подружжя, нерозлучними нас і в подвизі цьому вчини. І хай не будемо відлучені від лику святих Твоїх мучеників. Але подай нам задля Тебе мужньо перетерпіти муки і смерть, щоб посоромилися супротивники, що не можуть нас розлучити від єдинодушної згоди, яку маємо в Христі, Господі нашому, з ним же Тобі, Отцеві і Духу Святому, хай буде слава навіки. Амінь". Коли так Тимотей святий помолився до Бога за дружину свою, Мавра, Духом Святим зрушена, пішла до ігемона і, ставши перед ним, сказала: "О нечестивий ігемоне, срібло і золото дати мені ти обіцяв, хотівши душу мою ввести у згубу, нічого ж бо більшого не бажає серце твоє, лише щоб душі людські, даруючи їм золото, убивати. Але тими своїми звабами не здолаєш мене, бо у броню Господа мого Ісуса Христа одяглася, стала перед тобою". Ігемон же Аріян сказав до своїх: "Хіба не казав я раніше вам, що Тимотей волхв, ось-бо й жінку свою зачарував, аби з ним разом протистояла нам". Тоді до Маври сказав: "Хіба й ти смерть понад життя вибрала? Роздивись і побачиш, що позбавиш себе життя солодкого цього гіркими муками. Чи, може, передбачаючи смерть мужа свого і про своє вдівство думаючи, постановила собі з ним померти? Але не бентежся, не будеш вдовою, пошлюблю тебе одному з найбагатших сотників своїх, будеш насолоджуватися з ним солодкістю життя цього й возвеличишся, маючи чоловіка, благороднішого від першого". Відповіла блаженна Мавра: "Усієї суєти світу відрікшись, сотника твого не потребую. Кажу тобі правду, що покладаюся на Жениха Небесного Ісуса Христа, Сина Божого, на Нього ж уповаю без сумніву, мужнім серцем стала перед тобою, анітрохи не боячись неправедного судища твого". Розгнівався ж ігемон, звелів рвати волосся на голові їй, поки все не буде вирване. Тоді сказав: "Ось волосся твоє видерте, раджу тобі принеси жертви богам, щоб більше і важчих, які на тебе чекають, не зазнала ти мук". Відповіла Мавра: "Нині знаю, о ігемоне, що Христос мій прийняв мене собі, не згадав гріха мого, у невіданні скоєного, що, послухавши ради твоєї лукавої, прикрасила своє волосся на зваблення мого блаженного мужа. І добре ти робив, пошматувавши його: коли забралося волосся з голови, забрався великий гріх від мене, і вже не буду красою волосся звабленням для людей, що навколо стоять, і на огляд тим, що дивляться". Лютував ігемон, чуючи таку відповідь її, і звелів відтяти пальці рук її і викинути далеко. Свята ж Мавра сказала: "І в цьому благодієш мені, забираючи мої пальці, ними ж накладала на себе звабливі прикраси. Знай-бо, що не відаєш, що чиниш мені: ось-бо другий гріх мій забрав від мене, відтявши пальці, тому з веселістю стою перед тобою, готова на всі муки, які вигадаєш". І дивувався ігемон через таке терпіння її. Пресвітер же, батько Тимотея, серед людей поблизу Маври стоячи і дивлячись на подвиг її, сказав їй тихо: "О Мавро, добра моя донько, як перетерпіла ти відтинання пальців своїх?" Відповіла йому свята Мавра: "Бачиш, батьку, як чоловік у вертограді з мокрої землі вириває з коренем зілля і відкидає, так я дивилася на відтинання і викидання своїх пальців і не чула болю".