Свята ж Мавра, звернувшись до людей, сказала: "Кожен із вас хай своїх діл пильнує, чоловіки про чоловічі справи хай дбають, жінки хай свої діла роблять чисто й покірно, а про мене хай ніхто не турбується, я-бо ніякого не потребую від вас заступництва і допомоги, тому що Бог, на якого я уповаю, захисник мій". Так свята говорила, звелів ігемон лямпадою обпалювати тіло її. Свята, дивлячись на лямпаду, сказала до ігемона: "Хоч не спокусив мене першими муками, думаєш настрашити мене цією нещасною лямпадою? Хіба не більший і страшніший був казан киплячий, у який я була ціла вкинена і не пошкодилася, як від води холодної? Ти сам свідок мені, бо ошпарив руки свої, я ж нітрохи не пошкодилася. І чи маю боятися одної цієї лямпади? Якщо хочеш, о ігемоне, то цілу піч розпали і вкинь мене в неї — і побачиш силу Христа мого, Його ж рабою я є. Не покинув-бо мене Бог мій, що покликав мене на подвиг цей через блаженного мужа мого Тимотея. Лямпада ж, яку прикладаєш до тіла мого, наче роса ранкова, що з неба на землю сходить і дає проростати деревам і приносити плоди".
Переможений був ігемон відповідями мучениці святої, самим ділом явленим, і, не мігши важчих мук на неї вигадати, печальний був вельми. Тоді звелів обох, Тимотея і Мавру, на хрестах розіп'ясти, поставивши їх навпроти, лицем одне до одного. Коли вони йшли на розп'яття, зустріла їх мати Маврина і, вхопивши доньку, возвала, кажучи: "Донько моя, Мавро, чи так покидаєш матір свою, що шукає тебе? І хто носити буде прикраси твої, срібло, і золото, і одяг коштовний кому буде, якщо ти, донько моя, живою не залишишся?" Відповіла свята Мавра матері, кажучи: "Золото і срібло загине, і одяг поїдять молі, і краса молодого лиця від часу старіє і в'яне, вінець же Ісуса Христа нетлінний навіки". І не могла мати нічого відповісти супроти слів святої. Мучениця ж, вирвавшись із рук матері, до хреста ішла, кажучи до неї: "Чому відтягуєш мене від Христа, не даючи насолодитися скоро Господом моїм у подобі смерти Його?" Тоді воїни розіп'яли їх, поставивши лицем одне до одного. І перебували на хресті дев'ять днів і дев'ять ночей, утішаючи й вмовляючи одне одного навзаєм. Святий Тимотей учив дружину свою до вечора, а свята Мавра переконувала співстраждальця свого до ранку. Сказала ж блаженна Мавра до святого Тимотея: "Не вдаваймося до сну, щоб Господь наш, прийшовши, не застав нас сплячих і не розгнівався на нас. Бо коли вдома вночі чоловік не спить, палаюча свічка відвертає прихід злодіїв, а коли погасне свічка, легко злодій у дім заходить і грабує. Чуваймо тому і молімося, щоб Господь застав нас у неслабнучому терпінні й очікуванні приходу Його, так і ворог щоб не посмів таємно прийти і шкоду діяти нам, коли ми на хресті". І знову через якийсь час свята Мавра сказала до святого Тимотея: "Збудися, брате мій, і віджени сон від себе, і чувай, розумій те, що бачила я. Бачила-бо, наче у сні, чоловіка якогось, що переді мною стояв, мав у руці своїй чашу, повну молока і меду, і казав до мене: "Ось візьми і випий". Я ж сказала до нього: "Ти хто?" Він же відповів мені: "Я — Ангел Божий". І сказала я до нього: "Помолімося тому до Бога". І сказав мені він: "Я, змилосердившись над тобою, прийшов, бачу, що голодна ти і спрагла, до цієї години постила". І знову сказала до нього: "І хто тебе зрушив на ту не потрібну для мене милість? І який тягар тобі від мого терпіння і посту? Хіба не знаєш, що й неможливе дає Бог тим, що моляться до Нього?" Те мовивши, почала молитися. І коли молилася, побачила, що той чоловік, який явився мені з чашею, відвертав від мене лице своє на захід, і зразу зрозуміла, що то ворожий привид, хотів і на хресті спокусити нас. І зник привид той. Потім знову прийшов инший, і здавалося мені, що вивів мене на ріку, що тече молоком і медом, і казав мені: "Пий". Я ж відповідала: "Вже сказала тобі, що не маю пити води ані якогось иншого земного напою, допоки не вип'ю чаші смерти за Христа, Господа мого, яку Він сам мені розчинив спасенням і безсмертям життя вічного". Коли я це сказала, той бачений чоловік пив з ріки і зразу щез. Разом і ріка з ним загинула. Тоді третій став переді мною муж, дивний на вигляд, його ж лице сяяло, як сонце, він, взявши мене за руку, вивів на небо і показав мені престол застелений, і одяг білий на ньому лежав і вінець прекрасний. І дивувалася красі тій, спитала того, що вів мене: "Чиє це, Господи?" Він же відповів мені: "Це за подвиг твій винагорода, тобі-бо приготований престол цей, і одяг, і вінець". Тоді вивів мене трохи вище і показав мені другий престол, також застелений, і одяг білий, і вінець. І спитала я знову того, що вів мене: "А це чиє, Господи?" Сказав мені: "Мужа твого Тимотея". І ще насмілилася спитати, кажучи: "Чому на відстані престоли один від одного?" І відповів мені: "Велика різниця між тобою і мужем твоїм, хіба не знаєш, що його переконуванням і ти в подвиг страдницький увійшла, і він є причиною вінця твого. Нині тому повернися в тіло своє, зранку ж, о шостій годині, прийдуть ангели Божі взяти душі ваші й вознести на небо. Проте чувайте, аби знову ворог не почав вас спокушати". Таке видіння свята Мавра сповістила братові своєму Тимотею — й утішилися в Господі. Коли ж настав десятий день і година шоста прийшла, ангели Божі прийшли взяти душі святих мучеників, і возвала свята Мавра до людей, що дивилися на страждання її, кажучи: "Брати й сестри, згадайте, що робили ми людське, живучи з людьми". І знову: "Сповнили Боже, бо ми раби Його, і вже приймаємо безсмертні вінці від Господа нашого Ісуса Христа. І ви також, роблячи те, що природи людської, поспішіть однаково здійснювати те, що угодне Богові, щоб отримати прощення гріхів і прийняти вінці від того ж Владики нашого". Коли те промовила свята Мавра, зразу обоє передали святі свої душі в руки Божі — і так довершилися муки їхні добрим подвигом у Христі Ісусі, Господі нашому, йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки-віків. Амінь.