Знати варто й те, що батько святої Ірини цар Ліціній не той був Ліціній, що пізніше співцарював великому цареві Константинові, мав сестру Константинову за дружину і володів усіма східними краями, але инший того імени, раніший літами, цар одного града, що Магедон називався, з Македонією межував, як же і Святе Письмо звичайно володаря кожного града царем називає, що видно у книзі Буття, у главі чотирнадцятій. Такі царі є швидше царками, ніж царями, як же і цей Ліціній, батько Ірини. У Пролозі і у Великій Четьї написано Василиск, а не Василеос, тобто царик, а не цар. А що цей Ліціній инший є від того Ліцінія, що співцарював Константинові, видно звідси. Той мав за дружину сестру Константинову на ім'я Констанція. Л цей мав тезойменну собі Ліцінію. Той жив у преславному граді Нікомидії, а цей у Магедоні. Той у нечесті загинув, а цей у християнстві чесно кінець прийняв. Той був через триста років після Різдва Христового, а цей у першому столітті жив, близько днів апостольських, пресвітер-бо Теотим, що охрестив доньку його, Ірину святу, від святого апостола Павла прийняв учення і пресвітерство.
У той самий день Пролог згадує преподобного Іларіона, але його пам'ять була місяця березня у 28-ий день зі службою йому у Мінеї.
Місяця травня на 6-й день
Житіє святого праведного Йова Багатостраждального
Святий праведний Йов був із племені Авраама, у землі Хус, одному з аравійських країв, перебування своє мав. Він був людиною правди, непорочний, праведний і благочестивий, тримався далеко від усілякого поганого діла. Було ж у нього семеро синів і три доньки. І худобу мав: сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот пар волів і п'ятсот ослиць випасалися, і слуг багато вельми, і діла його великі були на землі, був-бо мужем він доброродним, і вельми шанували його всі, що жили на Сході. Сходилися ж сини його один до одного, влаштовували бенкети повсякдень, запрошуючи разом і трьох сестер своїх їсти й пити з ними. У такій-бо між собою жили любові і згоді, що хоч і в окремих мешкали домах, проте ніколи один без одного їсти чи пити не хотіли. Тому одного дня в першого брата обідали всі спільно, другого ж — у другого брата, і так, до семи обійшовши, знову починали від першого. Бенкети ж їхні були доброчинні й поважні, з поміркованістю і тихістю, а не з пиятикою безмірною чи з безчинством і галасом, не дозволив би їм добрий і праведний батько таких бесід, якби були з гріхом обжирства, і пияцтва, і з безчинством, але всіляко заборонив би і не допустив. А тому що бачив їхні добрі звичаї і покірність, не боронив, але тішився, бачивши любов між ними таку, яка рідко між братами трапляється. І коли закінчувалося сім днів бенкетувань їхніх, посилав до них Йов, переконуючи і наказуючи, аби кожен поглянув на свою совість пильно: чи не згрішив словом чи помислом проти Господа. Боявся-бо праведний Йов Бога дуже, не боязню рабського страху, але боязню синівської любови, й уважно пильнував себе і весь дім свій, щоб не було якогось прогнівання Господа Бога, через те дітей своїх у добрій настанові пильнував, наставляючи їх на путь праведну й життя непорочне. Наглядаючи за ними, переконував, щоб ані думкою котрийсь із них не згрішив щодо Творця свого. Сам же, встаючи вдосвіта, приносив за дітей своїх жертви за числом їх, казав-бо собі: "Чи не подумали сини мої в серцях своїх чогось немилого Богові". Так робив Йов праведний щодня.