Було ж одного дня: ангели Божі, приставлені берегти рід людський, прийшли стати перед Богом і принести Йому людські молитви і прошення їхні всілякі. Прийшов же з ними і диявол, спокусник та наклепник людський, не міг з ангелами разом стати перед Богом на небесах, звідки був скинений, але здалеку за небом перед Всевидячим Оком Божим стояв і не сам з Богом (недостойний), але через тих, що служили волі Господній, ангелів святих розмовляв. І сказав Господь дияволу: "Відкіля ти прийшов?" І відповів диявол Господеві, кажучи: "Обійшовши землю і пройшовши піднебесну, прийшов" . І сказав йому Господь: "Чи зрозумів ти думкою своєю про раба мого Йова, що нема йому рівного серед людей на землі: непорочний, праведний, правдивий і благочестивий, втікає від будь-якої лукавої речі". Відповів диявол і сказав перед Господом: "Хіба задарма Йов шанує Бога? Хіба не Ти загородив внутрішнє і зовнішнє дому його і все навколо нього, діла рук його поблагословив і худобу його примножив на землі? Але пошли руку свою і торкнися всього, що має. Чи буде він Тебе в лице благословити?" Наче хотів сказати: "Подивись, що не насправді, але лицемірно скоряється Тобі, і зовні лише, а не з глибини серця, благословляє Тебе". Тоді Господь сказав дияволу: "Усе, що його, передаю в руки твої, самого ж його не торкнешся". І пішов диявол з-перед лиця Господнього. І було того дня: сини Йовові і доньки його їли і пили вино в домі брата свого найстаршого, і ось вісник прийшов до Йова і сказав йому: "Пари волів орали, й ослиці паслися поблизу них, і прийшли загарбники, і забрали їх, і рабів потяли мечем. Я ж один залишився, і прийшов сповістити тобі". Ще він це говорив, як прийшов другий вісник і сказав до Йова: "Вогонь спав з неба на землю і попалив вівці, також і пастухів пожер, я ж залишився один і прийшов сповістити тобі". І ще він говорив, инший вісник прийшов до Йова і сказав йому: "Вершники, зробивши три полки, напали на нас, й оточили верблюдів, і полонили їх, і рабів винищили зброєю, я ж залишився один і прийшов сповістити тобі". Ще ж і цей говорив, инший вісник прийшов, кажучи до Йова: "Сини твої і доньки їли і пили в брата свого найстаршого, раптом вітер великий буйний найшов з пустелі, і натиснув на чотири кути дому, і впав дім на дітей твоїх, і померли, я ж залишився один і прийшов сповістити тобі". Це почувши, Йов встав, і роздер одяг свій, й обстриг волосся голови своєї, і посипав землею голову свою, і впав ниць, поклонився Господеві і сказав: "Нагим вийшов я з лона матері моєї, нагий і відійду. Господь дав, Господь і взяв. Як же захотів Господь, так і сталося. Хай буде ім'я Господнє благословенне навіки". Коли це все трапилося, не згрішив Йов перед Господом серцем ані устами, нічого безумно і нетерпеляче не сказав проти Господа.
Було ж одного дня: прийшли ангели Божі стати перед Господом, прийшов і диявол. І сказав Господь до диявола: "Звідки ти прийшов?" І сказав диявол: "Пройшов піднебесну, обійшов цілу землю і прийшов". І сказав до нього Господь: "Задумав ти на раба мого Йова, що нема такого із земних людей, йому подібного, — непорочного, праведного, істинного, благочестивого, такого, що цурався б усілякого зла. Він ще ж і незлостивости тримається, ти ж марно випросив стратити маєтки його, і рабів, і дітей". Відповів же диявол Господеві, кажучи: "Шкіра за шкіру. Усе, що мав чоловік, — дав за свою душу. Тому не так, але пошли руку свою і торкнися плоті його і костей його — тоді побачиш, чи в лице прославлятиме Тебе". Сказав же Господь до диявола: "Ось передаю тобі його, лише душу його збережи". Вийшов же диявол з-перед лиця Господнього і вразив Йова гноєм лютим з голови до ніг. І взяв Йов черепок, щоб забирати гній свій, і сидів на гнойовищі за градом. Минуло багато часу, сказала до нього жінка його, кажучи: "Доки терпітимеш, ось чекаю ще трохи часу, мало маю надії на спасення твоє, вже-бо винищилася з землі пам'ять про тебе — сини твої і доньки твої, мого лона болі і труди, їх же марно народила я з болем! Ти ж сам у гної і червах сидиш, ночуючи без даху над головою, і я поневіряюся, працюючи і ходячи з місця на місце, обходжу за домом дім, чекаючи заходу сонця, щоб спочити від трудів своїх і від хвороб, що мене охопили. Але скажи слово супроти Господа — і вмреш". Він же, поглянувши на неї, мовив: "Чому, як одна з безумних жінок, говориш? Якщо добро ми прийняли з руки Господньої, чи злого не приймемо?" І у всьому тому, що сталося з ним, нічим не згрішив Йов перед Господом, не вимовив устами своїми нічого безумного супроти Бога.
Чули ж троє друзів його про все зло, що найшло на нього, прийшли до нього кожен зі свого краю: Еліфаз, теманянський цар, Білдад, шух'янський суддя, і Цофар, нааматянський цар. Домовилися разом відвідати його й утішити. І, побачивши його здалеку, не впізнали, і закричали голосом великим, і заплакали, роздерши кожен одяг свій і посипавши землею голови свої, і сиділи в нього сім днів і сім ночей, ніхто ж з них не промовив до нього слова, бачили-бо рану його люту і велику вельми. Також і брати його, і сестри, і всі, хто його знав, чувши про все, що сталося з ним, прийшли до нього і дивувалися через все, що навів на нього Бог. їли ж і пили в нього, утішали його, і дав йому кожен вівцю одну і чотири драхми золота.