У той самий день страждання святого мученика Акакія
Коли втретє підняв диявол гоніння на рабів Христових царював на Сході Максиміян, у той час святий Акакій красний подвиг страждання за Христа увійшов. Був же цей святий мученик родом кападокієць, саном воїн, честю сотник, під тривуном Фірмом, належав до полку, що називався Мартисійський. Наказав же нечестивий цар не лише в градах, але й у полках шукати, чи виявиться хтось такий, що вірить в Христа, богів же їхніх язичницьких відкидає. Такий підлягав суду і мукам, і якщо цілком велінню царевому противитиметься, то смертю мав бути покараний. Тому тривун Фірм, прикликаючи воїнів своїх по одному, допитував, як хто вірить. І якщо знаходив когось християнської віри, того і ласкою манячи, і муками погрожуючи, примушував до ідолопоклонницького свого нечестя. І багатьох із малодушних, неміцних у вірі і боязливих так схилив на своє безбожжя. Коли ж прикликав сотника Акакія, той велегласно возвав: "Християнином я народився, християнином тому є і буду. Свідок мені Господь мій Ісус Христос, не лише-бо від батька і матері, але й з дідів-прадідів я християнин". Переконував його Фірм різними звабами і спокусами до однодумства свого і не раз, але тричі закликав його то ласкою, то погрозами, щоб покорився царському велінню. Тоді, бачачи його непохитним, обклав веригами і до воєводи Вівіяна послав. Коли сидів воєвода на судищі й ісповідників Христових допитував, Антоній Коментарисій сповістив йому, кажучи: "Вчора Фірм, тривун Мартисійського полку, сотника свого зв'язаного прислав до твоєї влади, бо не кориться велінню непереможного нашого царя, за християнською вірою йде". І зразу поставили в'язня на суд воєводи. Поглянувши на нього, воєвода сказав: "Як називаєшся?" Відповів в'язень: "Бажане мені і цілому роду моєму ім'я є те, що від Христа походить, — християнином називаюся, а людським звичаєм іменуюся Акакій". Сказав воєвода: "За ім'ям твоїм є вдача твоя. Поганий ти, бо не коришся царському велінню". Сказав святий: "Підступно розмовляєш зі мною, о воєводо, і недобре тлумачиш ім'я моє: Акакій-бо означає "незлостивий". І добре справді тим ім'ям я наречений, бо не хочу спільником бути зла дияволового, що кров п'є". Сказав воєвода: "Звідки ти, що такими нерозсудними словами перед нами промовляєш?" Відповів святий: "Я родом із Кападокії, звідки багато було переді мною Христових мучеників. Бачив я очима благодать, яку дав їм Бог після кончини: гроби їхні і мощі виточують хворобам зцілення. І захотів я наслідувачем їх бути більше, ніж вашим неправедним коритися законам, вони скоро загинуть вкупі з вами". Сказав воєвода: "Не думай, що будеш відданий на малі муки, саме-бо твоє гордісне красномовство і брехнесловство великої потребує кари. Щоб її не отримати, відкинь непокірні помисли твої і, царських велінь послухавши, поклонися богам: їхнім же помахом царі царюють і переможці торжествують. Посоромся ж і нас, що сидимо на суді цьому, і не думай, що ти від усіх мудріший, ані не покладайся марно на чоловіка, названого Христом, Його ж, розповідають, мучено і на смерть засуджено за законом". Відповів святий: "Помиляєшся, судде, кажучи так, і грішиш, сатанинськими звабами осліплений. Не тих-бо помахом, яких ти богами називаєш, царі царюють і переможцями стають, але преблагого Бога нашого влаштуванням і волею це відбувається. А що кажеш, наче покладаюся я на чоловіка мученого і на смерть засудженого, то знай, що Господь наш Ісус Христос, Син Божий, задля нашого спасення прийшов на землю, став чоловіком. Бог цей істинний дивним же якимось і невимовним чином єство наше на себе прийняв, чого ти не розумієш і навіть чути не можеш, якщо спершу християнином не станеш. Христос-бо, єством, як же я сказав, Бог правдивий і Слово Отче, нерозлучне з Ним, але завжди йому співприсутнє і співпредвічне, у свій власний час, коли захотів, здійснив спасення нашого діло і від рабства ворога, що споконвіку нам заздрить, нас визволив". На це сказав воєвода: "Якщо царі Христові твоєму супротивні, то чому Він не покарає їх, якщо є Богом, як ти кажеш, всемогутнім?" Відповів святий: "З того доброту Його і силу пізнати можеш, що, зневажений від вас, не зразу карає вас, але довго терпить, очікуючи, коли ви, елліни, які честь, для Бога належну, не Богові, а бісам приносите, покаєтеся і зупинитеся в такому злому ділі. Ще й і через те довготерпить, не гублячи вас зразу, аби вибрані раби Його улюблені з'явилися у світі і сповнили свій добрий подвиг. Коли б Христос, Бог наш, стратив вас зразу, то й ви загинули б навіки, і раби Його не були б явлені, ще ж і сила Його благодаті була б змарнована. Як Владика наш зміг би велично прославлятися, коли б не був довготерпеливий у покаранні гріхів ваших? Нині ж так без кари вас залишає, щоб ви, які довготерпіння Його ображаєте і в більше нечестя від Нього відхиляєтеся і на нас невинно лютуєте, більшу собі (якщо не покаєтеся) приготували загибель і занурилися в неї вашими беззаконнями. І ми, що знаємо Його Володарство, терпимо за Нього доблесно, вічне в Нього життя нехай отримаємо. Ще ж і слава Його очевидніша буде на тих людях, які, пізнавши блуд свій, покаються і виправлять своє життя".