Зрозумів же те пророк і сказав до них: "Невідомим буде місце те, допоки не збере Бог собори людей, і милостивий буде, тоді покаже це, і явиться слава Господня видимо всім, і хмара буде, як же й Мойсею являлася". Не відає ж і до нинішнього дня печери тої ніхто, і аж до кончини не буде відомо те місце нікому, покриває його хмара світла, наче вогненна, — за образом першої слави, що в храмі знання була, не має-бо відступити слава Божа від закону свого. Після такого заховання Кивоту Божого не мали більше юдеї тої слави, хоч і обновили через сімдесят років Соломонову церкву, але вже Кивоту Господнього були позбавлені. Зробили ж инший Кивот із золота, на подобу першого, що Мойсей зробив, і все, що в Кивоті і при Кивоті першому було, влаштували подібне, проте не було в ньому чудодійної сили і сяйва Божої слави, яка була в першому. Мали тільки вогонь небесний, що його святий Єремія-пророк і священики в колодязі безводному сховали, а потім инші священики знайшли, про що ми вище казали, але все те було вже після кончини Єремії святого, коли багато років минуло.
Після того заховання Кивоту Господнього прийшов Єремія святий до Ґедалії в Масифу-град, бо там замість Єрусалиму почали люди жити, і сів серед людей, які залишилися на землі, і плакав через зруйнування і запустіння Єрусалиму плачем невтішним, як же Книга Плачу його виявляє. Володів же Ґедалія спустошеною Юдеєю; Ізмаїл, син Натаніїна з роду царського, заздрячи йому на ту владу й зібравши мужів сильних, прийшов до нього у Масифату наче з любов'ю, і прийняв його Ґедалія з шаною, не відаючи його підступу і злого наміру, і бенкет влаштував на його честь. Коли ж був пізній вечір, встав Ізмаїл і з ним мужі сильні й убили Ґедалію і всіх при ньому юдеїв, і халдейців, і воїнів повбивали вночі у граді, нападаючи на сплячих. Чув же те Йоханан-воєвода, син Кареаханів, й инші мужі знатні юдейські, що на селах жили, — зібралися в одне і, об'єднавши воїнів своїх, пішли війною на Ізмаїла, і билися з ним у Ґівоні, і здолали його. І ледве з вісьмома мужами Ізмаїл утік до синів Аммонових. Після перемоги і прогнання Ізмаїла порадилися з Йоаханом мужі юдейські й вирішили не сидіти на своїй землі, але йти до Єгипту. Втікали від лиця халдейського, боялися гніву царя вавилонського за Ґедалію, думали, що, коли почує цар про вбивство Ґедалії, зразу пришле військо, щоб стратити решту людей Ізраїлевих. Тому готувалися зі всіма людьми в дорогу до Єгипту, з нього ж колись виведені були рукою Божою міцною і раменом високим. Прийшли ж спочатку до святого пророка Єремії всі люди, від малого до старого, і сказали йому: "Хай впаде молитва наша перед лицем твоїм. Помолися за нас до Господа, Бога твого, ось залишилося мало нас із багатьох, як же очі твої бачать, хай сповістить Господь, Бог твій, нам шлях, по якому ж нам йти. І хай скаже, що маємо робити". Сказав до них пророк: "Ось я помолюся до Господа, Бога нашого, і сповістить нам волю свою, але ви не схочете послухати веління Господнього". Вони ж сказали: "Хай буде Господь у нас, послух праведний і вірний, що зробимо за словом, яке через тебе скаже нам, чи добре, чи зле, голосу Господа нашого, до Нього ж ми посилаємо тебе, послухаємо". І помолився святий пророк Єремія до Бога, постив десять днів — і прийняв від Бога сповіщення волі Його святої. І прикликав Иоахана і мужів, що з ним, і всіх людей від малого до старого. І сказав до них: "Так говорить Господь, до якого ви мене посилаєте: "Якщо, сидячи, сидітимете на землі цій, то загороджу вас, а не зруйную, і насаджу вам, а не посічу, вже-бо умилостивився над вами після кари, вам зробленої. Не лякайтеся ж перед лицем царя вавилонського, бо Я з вами є, визволяючи і рятуючи вас від руки його. І помилую вас. І будете жити мирно у землі вашій. Якщо ви скажете: "Підемо через те у Єгипет, щоб не бачити раті, що тут живе, не чути голосу сурми, і не будемо голодні хліба, коли оселимося там", то послухайте слова Господнього. Так каже Господь Вседержитель, Бог Ізраїлевий: "Якщо підете жити у Єгипет, меч, якого боїтеся, знайдете вас у Єгипті, і голод, від якого ви втікаєте, наздожене вас у Єгипті, і вимрете там від голоду і меча. І ні один не врятується від біди, яку Я наведу на вас. Як же бо впала кара моя на тих, що живуть у Єрусалимі, так впаде гнів мій на вас, коли увійдете у Єгипет, і не побачите більше місця цього. Це слово Господнє до вас, юдеї, що залишилися. Не йдіть до Єгипту, щоб не померти там від меча, і голоду, і мору". І було, коли перестав Єремія говорити до людей слова Господні, сказав Азарія, син Гомаїн, і Иоахан, син Кареахів, і всі мужі бундючні: "Брешеш, не послав тебе до нас Господь говорити таке, щоб не входили ми до Єгипту, але Барух, син Неріїн, намовив тебе проти нас, і хочете віддати нас у руки халдейські, щоб привести нас у Вавилон і заморити". І не послухали всі люди голосу Господнього, який через Єремію говорив, і, взявши жінок, і дітей, і Єремію-пророка, хоч і не хотіли брати, також з ним і пророка Баруха, до Єгипту пішли й оселилися при граді, що Тахпанхесу називався, який був стольним Єгипту, у ньому колись святий пророк Мойсей перед фараоном знамення робив. Там Єремія святий прожив, пророкуючи, літ чотири, і мав честь велику від єгиптян через святість свою і благодійства, які робив їм: гаспидів-бо, які губили їх, і водних звірів, що називалися крокодилами, заморив молитвою на місці поселення фараона, де ж і похований був після кончини своєї. Кончина ж його була мученицька: коли-бо пророкував, що має цар вавилонський прийти на Єгипет і здолати царя єгипетського, і цілу землю єгипетську завоювати, і винищити юдеїв, які там оселилися, тоді від розгніваних людей своїх, юдеїв, святий Єремія камінням побитий був і помер. І того ж року після кончини його прийшов вавилонський цар з великою силою на Єгипет і царя єгипетського убив. У той час і весь рід юдейський, що до Єгипту прийшов, загинув, за пророцтвом Єремії святого. Мощі його чесні через багато літ Олександр, цар Македонський, переніс славно до града Олександрії, який у своє ім'я збудував, і поклав на місці, названому Тетрафіл, яке олександрійці шанували дуже завдяки мощам пророка. Пророкував же Єремія святий про страсті Христові, кажучи так: "Прийдіть, покладіть дерево у хліб його, і винищимо його з землі живих, і ім'я його хай не згадується більше". А коли жив у Єгипті, провістив зруйнування ідолів єгипетських і прихід Пречистої Діви Богородиці з Предвічним Немовлям до Єгипту, кажучи до жерців єгипетських: "Мають всі ідоли впасти, і все рукотворне зруйнуватися, у той час, коли прийде сюди Діва Мати з Немовлям, народженим у вертепі і в яслах покладеним". І з того пророцтва Єремії звичай мали єгиптяни зображати діву, що спочиває на одрі, поблизу ж неї немовля, що лежало у яслах, пеленами повите, і тому образові поклонятися. Коли спитав якось цар Птоломій жерців єгипетських, для чого таке роблять, казали ті, що таємниця є, найдавнішим отцям їхнім від святого якогось пророка сповіщена, і чекають сповнення того пророцтва і збування таємниці. Цього святого пророка Єремію через багато років після його кончини Юда Макавей бачив у видінні, явленому йому з Онією-архиєреєм, про що написано так: "Було (Макавею) видіння таке: Онію, який був архиєреєм, мужа доброго і благого, скромного з вигляду, лагідного образом і бесідою гарного, який з дитинства віддавався всьому доброму, руки зносив і молився за всіх людей юдейських, бачив. Після цього явився инший муж, сивиною і славою дивний, і велика краса навколо нього була. І сказав Онія: "Ось братолюбець, який багато молиться за людей і за святий град, Єремія, Божий пророк". Тоді простягнув Єремія правицю і віддав Юді Макавею меч золотий, даючи ж, промовив таке: "Візьми святий меч, дар від Бога, ним же розіб'єш ворогів". Із цього видіння очевидним є, що святі угодники Божі після кончини своєї моляться за нас до Бога і допомагають нам, як же поміг святий Єремія Юді Маккавею на супостатів. Його ж святі молитви нехай і нам допомагають на невидимих ворогів і на видимих супостатів, благодаттю і чоловіколюбством Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.