Брат один спитав авву Арсенія про користь душі, і сказав йому блаженний: "Піклуйся всіляко, аби те, що твориться в умі твоєму, угодне було Богові, і легко переможеш зовнішні гріхи". Це ж казав святий, показуючи, що всі гріховні пристрасті народжуються з волі ума і від помислів нечистих в серці приймаються і з насолодою утримуються. Той, хто виправляє ум свій перед Богом і відганяє зразу нечисті помисли, відтинає пристрасті і перемагає гріховні бажання.
Знову сказав старець: "Якщо справді шукаємо Бога, Він сам до нас прийде, і побачимо Його. І якщо Його чистим життям у себе затримаємо, залишиться за нами".
Инший старець спитав авву Арсенія: "Отче, що мені робити: мені кажуть помисли, що "старий ти і не можеш постити ані трудитися через старість, іди тому відвідуй хворих, це знаком любови є". Преподобний же, зрозумівши, що помисли ті від бісівських підступів, сказав старцеві тому: "їж, пий, спи, не працюй, лише не виходь із келії своєї". Знав святий, що коли виходить з келії чернець і до мирських поселень зближається, багато сітей напинає ворог на спокусу і падіння. Ані не випадає тому, хто помер для світу, виходити без причини за келію і монастир свій, як же і мертвому виходити з гробу свого. Той монах, що ходить поза монастирем зі своєї волі, справді мертвим є, помер-бо душею.
Знову сказав святий: "Багато таких, що намагаються пильнувати чистоту тілесну і через те постом, чуванням і багатьма трудами умертвляють тіло своє. Але мало є тих, що пильнують душу свою від нечистоти гріха марнославства, любочестя, сріблолюбства, заздрости, братоненависти, гніву, злопам'ятности, осуду, гордости. Такі зовні є чисті тілом, душею ж вельми осквернені, і подібні на гроби побілені, всередині повні костей смердючих. Блаженний той, хто намагається як же тіло, так і душу берегти чистою від усілякої скверни, блаженні-бо ті, що серцем чисті (а не лише тілом), вони Бога побачать".
Брат один сказав преподобному: "Отче святий, я вивчив слова книжні, псаломські і намагаюся уважно читати їх, але не маю розчулення, читаючи їх, бо не розумію сили Божественного Писання і сумую через це вельми". Відповів йому блаженний: "Дитино, годиться тобі ненастанно повчатися в читанні слів Господніх, якщо і сили не розумієш, і розчулення не маєш. Чув я, що казав авва Пимин й инші святі отці про те, що заклиначі, які звикли заклинати зміїв, не розуміють самі тих слів, що говорять, але змії, чуючи їх, силу слів тих чуттєво пізнають, і вгамовуються, і даються в руки їм. Так і ми робимо: хоч і не розуміємо сили слів Божественного Писання, проте, коли маємо їх ненастанно в устах наших, біси, чуючи, лякаються і втікають від нас, не терплячи слів Духа Святого, що говорить через рабів своїх — пророків і апостолів".