Не лише в тому західному граді, але і в наших руських градах і краях того часу святкування це благочесне з благоговінням, з любови до Чудотворця, прийнялося, бо новоосвячена тоді Русь багатьох вже чуд святого Миколая сподоблялася. Пізніше, коли минуло декілька років, у граді Барі, за благоволінням самого Миколая святого, який у видінні одному монахові явився, поклали під святою трапезою у вівтарі чесні його мощі мироточиві, які ж і нині можна там побачити, і подають вони зцілення всіляким хворобам на славу ж Христа Бога нашого, що у святому своєму прославляється, з Отцем і Пресвятим його Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.