У той самий день пам'ять святого мученика Ісихія Антіохійського, втопленого в ріці за Христа з прив'язаним до шиї жорновим каменем, ведінням нечестивого царя Максиміяна.
І святих мучеників Алфія, Філадельфа, Кипріяна і тих, що з ними, що з краю Італійського були, у царство ж Аіциніеве за Христа постраждали.
Місяця травня на 11-й день
Страждання святого священомученика Мокія
За Диоклитіянового царювання, коли антипатствував у Європі Лаодикій і Максим і гоніння на християн всюди налягло, був в Амфіполі-граді, що в Македонському краю, пресвітер святої Божої Церкви на ім'я Мокій. Він, коли невірні святкували нечистий празник нечестивого язичеського бога Діоніса, розпалився ревністю за Христом Богом, став посеред народу і возвав, кажучи: "Дивися і чуй, о зваблений люде, доки блукатимеш, у пітьмі ідолобісся безумно ходячи? Доки не розумітимеш загибелі своєї і не омерзиться тоді бісівська зваба? Навернися і пізнай Владику Бога, явленого єдинородним його Сином, Господом нашим Ісусом Христом і світлом істинним, що просвітило пітьму невідання". Ті й більше слів блаженний Мокій не один раз, а щодня, ідучи між людей, говорив, велегласно блуд ідолопоклонництва викриваючи, Христа ж, істинного Бога, проповідуючи. Осліплені ж безумством громадяни, не розуміючи корисних слів учителя богонатхненного, нечисті свої святкування здійснювали. Тоді з Аполонія, града Македонського, прийшов в Амфіполь антипат на ім'я Лаодикій і приніс жертву Діонісові, і сповістили йому про служителя Христового Мокія, що багатьох відвернув від святкування Діонісієвого. Прискаржували-бо на святого невірні, кажучи: "Є тут учитель християнський, який дивними якимись ученнями зваблює людей, аби вірили в розп'ятого і померлого чоловіка. І багато хто, слухаючи зваби його, відвертається від богів наших. І якщо не заборониш йому того вчення, цілий град услід за ним піде і спорожніють творені богам жертви". Антипат же сповнився гніву, звелів схопити святого. І, сівши на судищі, Христового ж ісповідника поставивши перед собою, сказав йому: "Скажи мені, хто ти, що не хочеш принести жертви з нами і тих, що жертвують, розбещуєш і відводиш людей від поклоніння богам?" Відповів святий Мокій: "Невігласе, що не знаєш істини, чому питаєш про те, чого зрозуміти не можеш? Збери спершу потуги розуму свого і пізнай істину, бо і я, навчаючись Святого Письма, пізнав, що ідоли язичницькі — біси, і надія на них — суєтна". Лаодикій сказав: "Бачу, що ти багатослів'я навчився". Мокій сказав: "Багатослів'я наше істини навчає, аби зрозуміти, яку, почуй, що кажу: боги, яким поклоняєтеся, бісами є, німими і глухими". Лаодикій сказав: "Принеси жертви богам, щоб здобути життя своє, його ж добровільно стратити замислив". Відповів святий: "Смерть за Христа, антипате, великий для мене здобуток". Тоді антипат, гнівом дихаючи, звелів Мокія святого оголеного повісити на катівні й кігтями залізними тіло його з голови до ніг обдирати аж до кости. Коли дерли, святий взивав до Бога, кажучи: "Владико, що царюєш вовіки і промінням правди сяєш, яви рабам Твоїм Божество своє і дай мені без перепон подвиг чинити за Твої заповіді". Слуги ж обдиранням тим довго мучили святого, допоки самі не знемогли. І розгнівався на них кат, звелів відігнати їх як лінивих і немічних, мученика ж, відв'язавши, знову перед собою поставити. І став святий міцніший тілом і мужніший у свідченні істини, велегласно славлячи Бога. І сказав йому Лаодикій: "Принеси жертви Богові Діонисію, хай звільнить тебе від багатьох лих". Мученик відповів: "Чи вважаєш богом ідола, непорушного і безголосого, майстерністю руки людської зробленого? О заблукалий слуго диявола, чи не бачиш, що не знемогло тіло моє від катувань твоїх і не відчуваю болю в ранах, бо вся сила твоя — суєтна".