Выбрать главу

У той-таки день пам'ять святої мучениці Аріядни

Ця свята мучениця Аріядна в царство Адріяна нечестивого за Христа постраждала, бувши рабою такого собі Тертила, старійшини Промисайського міста, країни Фригійської. Той Тертил, коли справляв у ідольському храмі празник народження своєї дитини, приносячи жертви і поклоняючись бісам, і торжествуючи з усіма домашніми та з друзями, та з сусідами своїми, та свята Аріядна залишилася вдома і не захотіла до капища ідольського зайти і празникувати з паном своїм. Розгнівався тоді пан її, бив без милосердя, тоді, підвісивши, кігтями шарпав її, по тому в темницю вкинув і довго морив голодом, щоб відкинулася Христа і поклонилася бездушним ідолам. Відтак випущена була з темниці і пішла за місто. Розкаявся-бо пан її, що відпустив, погнав услід зі слугами своїми, вона ж, озирнувшись, побачила, що гоняться за нею, і побігла. І наблизилася до якогось каменя, помолилася Богу, щоб збавив її від рук ворогів її, і тоді, за Божим хотінням, розпався камінь, і ввійшла свята до середини, камінь же знову стулився — ангел-бо Господній, з'явившись там здійснив те чудо. Гонителі зсум'ятилися зі страху і, вдарившись списами своїми, самі себе покололи і погинули. Так від руки їхньої, як птицю від сітки птахоловів, збавив Господь рабу свою, її ж молитвами хай збавить Господь Бог і нас од ворогів наших і з тією ж святою хай сподобить і нас торжествувати в радості небесній навіки. Амінь.

У той-таки день святих жон-мучениць Софії та Ірини. І святого мученика Кастора. В цей-таки день у Пролозі покладено святого Симона, єпископа єрусалимського, але його пам'ять квітня в 27 день пошановується.

Місяця вересня в 19-ий день

Страждання святих мучеників Трофима, Савватія та Доримедонта

За нечестивого Прова, що тримав скіпетри царства Римського, в Антіохії тоді начальним був Аттіка, що й Єлиодором називався. Коли творився душепагубний празник Дафнійського Аполлона, і нечестиві громадяни (як був у них звичай) цілий день отой управлялися в приношенні бісам жертв, у пияцтві та торжествах і в усіляких поганих справах, тоді прийшли туди із інших країн двоє невідомих чоловіків Трофим та Савватій, мужі благочестиві і поклонники істинного Бога. Вони, бачачи стількох багатьох душ осліплення та погибель, зітхнули тяжко і, змішавши слова зі слізьми, сказали до Бога: "Боже, котрий усе сотворив із небуття словом, а людину за образом своїм сотворив, ти з небес поглянь і вирви цих людей із руки супротивного". Коли це вони говорили, пізнали ідолопоклонники, ті, котрі бачили їх, що не є вони від злочестя ідольського, тож схопили їх та повели до вищезгаданого володаря та судді свого Аттіка Єлиодора, котрий, коли уздрів їх, то повелів розлучити один від одного. І поставив першого святого Трофима, запитавши його про ім'я, і життя, і віру. Він-бо відповів: "Ім'я мені є Трофим, народився від батьків вільних та доброродних, одначе не без безчестя підданий був гріху, доки Христовим хрещенням ліпшу прийняв свободу та доброродство". Суддя ж рече: "Якоїй ти віри". Відповів Трофим: "Я вже сказав тобі, але почуй ще ясніше. Я християнин, Христовий раб і Христові хочу бути жертвою". Суддя ж рече: "Чи ти чужинець чи громадянин?" Святий же, що воістину був чужий для світу, чужинцем себе називав. Знову суддя запитав його: "Чи ж читав ти царські повелення?" Відповів святий: "Прочитав, але що це нам?

Адже між благочестям та звабою бісівською є така різниця, як між днем та ніччю". Від тих слів упав у гнів мучитель, звелів Трохима святого, оголивши, простягти і бити без милосердя. І битий був мученик довго, що й земля кров'ю його обагрилася. Тоді повелів суддя перестати бити його й каже: "Принеси жертви богам, Трохиме, бо коли не принесеш, то пошлю тебе у Фрігію до Діонисія-мучителя". Був же той Діонисій вельми лютий, що нелюдським своїм катуванням прославився у світі. Відповів святий Трохим: "Не годиться мені на те зважати: чи від тебе чи від іншого забитий буду, бо чи Єлиодор, чи Діонисій замучить мене, однака мені смерть буде, в обох-бо є один намір, щоб убивати тих, котрі захотіли доброчесно служити Богові". Від цих слів у більший гнів упав суддя і повелів на дерево повісити святого й терзати його. І тоді стали охрест спекулятори [кати] із гострим знаряддям, яким ріжуть плоть мученику, до кісток розтерзують, нутрощів його сягаючи. Він же терпів, тихо й покірливо кажучи: "Господи допоможи рабу твойому!" Суддя ж рече до нього: "Де є Христос твій, Трофиме?" Він же відповідає: "Христос мій є з усіма, що закликають його істиною, і від мене не відлучиться. Це є відоме знамення Христової в мені присутності, що легко терплю такі муки, яких витерпіти неможливо єству людському, коли б не було при ньому Божої помочі". Після тих мук укинений був святий Трофим у темницю.