Чудеса преподобного не всі тут зібрано, оскільки і сам Антоній, учень святого, що найперший житіє його писав, каже таке: "Я смиренний, не всі чудеса його описав, але певну частину, не може ніхто-бо описати всіх чудес його чи справ, які Бога ради сотворив". Коли ж бо хочеш, читачу, щось більше про чудеса святого взнати, читай у Пролозі, вересня на перший день від "Лимонарія", про Мину, диякона раїтського, в-нього-бо витекло око у час служіння за прореченням святого, і про пресвітера, ураженого від духа злого, який через дев'ять років прийняв цільбу від преподобного, і про другого пресвітера, що безсловесну тварину іменем преподобного Симеона зв'язав.
Про літа ж його, скільки на стовпі стояв деякі непогоджено говорять: одні-бо написали, що 41 років, інші, що рівно 40. Писав дехто (як от Теодорит) житіє святого ще до його смерті, і самі раніше померли. Ми ж не тільки від давніх літописців, але з самого вирахунку виводимо, що стояв він на стовпах різних 80 літ, оскільки в книзі, названій "Обід душевний", у Слові першому, що в неділю 2-гу по Святому Дусі, на листі 123-му свідчиться. Всіх-бо літ преподобний мав 103, як це в "Трифолоі" львівському написано. Постригся в чин іночий у вісімнадцяте літо від свого народження, три літа, в кам'яній печері зачинившись, поблизу села Таланіси прожив, також на висоту гори і на стовп зійшов, маючи літ мало більше двадцяти (а попередні не був на стовпі), де всі інші літа, які йшли в сотне число, промешкав.
У той-таки день поминання собору Пресвятої Богородиці в Міясинській обителі
У час іконоборної єресі, сприянням першого іконоборця царя Лева Ісаврянина, вельми славна на Сході ікона Пресвятої Діви Богородиці чудотворна, в обителі Міясинській, була вкинена в озеро Азурове. Де була обитель Міясинська явно свідчиться у житії преподобного Акакія, єпископа Мелітинського, квітня місяця, в 17 день, де пишеться таке: "Було одне місце еллінське від міста (Мелітина Вірменського) за вісімнадцять поприщ, назване Міясини, вельми гарне, рівне і просторе в роздолі між двома горами, що розділяються на обидва боки щироко; посередині ж ріка швидка, чиста, тече на схід, Азорос чи Азур названа, і озерами довкіл наповнює той розділ. Було там на осібному вибраному й гарному місці капище ідольське і дерев доброплідних сад, звідусіль напоюваний озером вод Азорових, але воно осквернялося бісівськими жертвами. Те місце, святий єпископ Акакій у дні свої од скверн ідольських очистив і звів там церкву на ім'я Пречистої Діви Богородиці і, освятивши її, створив місце для поселення святих ангелів, де раніше бісам було житло, і де творилися криваві погані дияволові треби, там безкровна чиста почала приноситися Богові жертва і творилися чудеса благодаттю Пресвятої Богоматері". До цього місця із житія Акакійового.
Явно-бо є, що при тій церкві Пресвятої Богородиці закладено було обитель, названу Міясинська, від місця Міясина звана, де чесна Божої Матері ікона іконоборцями вкинена була в озеро, тож після численних літ вийшла з озерної глибини на верх води - в царство Добровірного царя Михаїла і матері його Теодори, і знайдено було ту ікону вірними місяця вересня в 1-ий день, і ніякого ушкодження від мокроти водної за такий довгий час не дістала. Через це чудо собор в обителі тій всі роки здійснювавсь у честь і славу пренепорочної володарки нашої Пречистої Діви Богородиці.
У той-таки день пам'ять Ісуса Навина, праведного воєводи ізраїльського, що був після Мойсея, він Иордан-ріку (як Мойсей Червоне море) по сухому зі всіма ізраїльськими людьми перейшов, явно бачачи святого архістратига воєводу сил небесних Михаїла, стіни єрихонські голосом трубним на землю звалив. Воюючи ж на супостатів, сонце в русі зупинив, доки вкінець не переміг ворогів своїх, і в обітованну землю людей завів, розділив її їм за жеребками і помер у мирі. І святої Марти, матері Симеона преподобного.
І святих 40 дів-пістниць із учителем їхнім Аммуном, дияконом у царство Аикінієве, у країні Македонській, узятих Вавдою-ігемоном і поведених у Іраклію на мучення. Від них десятеро було у вогонь вкинено, вісім було зі святим Аммуном посічено, шестеро ножами подроблено, інші шість заліза розпечені в уста прийнявши, померли, ще інші десятеро мечами в серце пробиті, мученицький подвиг здійснили і всі до Господа відійшли прийняти вінця воздаяння.