У той-таки день пам'ять святого мученика Авдія (чи Авіда), що в Персидській країні при царі Іздигерді були від волхвів палицями суковатими биті аж до смерті, оскільки не хотіли поклонятися сонцю та вогню, а єдиному Христу-Вогу поклонялися, всього живого Творцеві.
І святого мученика Тіфаила, пилою перетятого, і сестри його святої мучениці Тивеї, списом у шию за Христа пораненої і вбитої.
І святої мучениці Раїси, мечем посіченої.
І святого мученика Сервила, камінням побитого.
І святого Петра, що в Афірі.
І святих мучеників Ювентіна та Максима, воїнів, що були при Юліяні-відступнику в чині щитоносців, а коли Юліян в Антіохію прийшов, всю, що продавалася на торжищі, їжу та пиття окропив ідоложертвенними сквернами, бажаючи так християн співучасниками своїх нечестивих жертв створити. У той час ці два раби Христові на однім бенкеті з іншими воїнами сидячи, бесідували, нарікаючи на царське беззаконня і кажучи слова святих трьох юнаків, колись у Вавилоні мовлені: "Віддав ти нас Господи в руки царя неправедного, мер-зького відступника і найлукавішого на всій землі". Ті їхні слова один із співбенкетників на завтра звістив цареві. Цар-бо прикликав їх і спитав: "Що вчора на бенкеті говорили?" Вони сказали правду і, ті слова повторюючи, викрили й докорили йому про беззаконня відступників. Тоді цар, ярості наповнившись, спершу бив їх нещадно, і в темницю вкинув, потім опівночі послав спекулятора, щоб відсік їм голови в темничній глибині, ще-бо не явно погубляв християн на початку відступництва свого. Про цих святих нема згадки в наших мі-сяцесловах, ані в Прологах. Свідчиться ж від Никифора Калліста, в книзі 10-ій, в главі 12-ій і від Теодорита в книзі 3-ій, в главі 14-ій, а святий Іван Златоуст пам'ять їхню словом похвальним пошанував в омили 40-ій, в томі 3-му. І убивство благовірного князя руського Тліба, названого у святому хрещенні Давидом, муки його дивись у травні в 2-ий день, разом зі святим Борисом.
Місяця вересня в 6-ий день
Спогад чудес преславного святого архистратига Михаїла, що було у Хонях
У Колосаях Фригійських, поблизу Єраполя, був храм пресвятого архістратига Михаїла над джерелом чудотворної води, від якої багато сцілення дістали хворі, більше ніж від купелі Сілоамської. Туди раз на рік сходив ангел Господній і збурював воду; тут-таки завжди була благодать ангельського чиноначальника. Там, хто відразу по збуренні води в купіль заходив, той здоровий ставав; тут-таки всі: і перші, і останні приймали здоров'я, коли з вірою приходили. Там були потрібні приміщення, щоб хворі пробували через нешвидке одужання, отже дехто через тридцять і вісім років діставав його, тут же за один день, чи за одну годину діставав хворий здоров'я.
Про початок джерела того оповідається так. Коли тьмою безбожного багатобожжя отемнено було всесвіт і поклонялися люди тваринам, а не Творцю, в той час у Єраполі пошановувалась од невірних така собі єхидна велика і страшна, їй-бо увесь край той, осліплений звабою бісівською, поіслонявся. Тримали її нечестиві люди у храмі, створеному в її честь і приносили їй численні та різноманітні жертви і харчували ту, сповнену трути, яка багатьом шкодила, єхидну. Істинний же Бог єдиний, бажаючи світлом пізнання свого світ просвітити і людей заблукалих на шлях правдивий наставити, послав святих своїх учнів та апостолів в усю землю проповідувати Євангеліє всьому живому, з них два, святий Іван Богослов і святий Филип, один в Ефес, а другий у Єраполь дійшли, трудячись щодо благовістя Христового. Був тоді в Ефесі храм предивний і чудовий образ славної богині язичницької Артеміди з її служителями та поклонниками. Богослов святий велику війну створив мечем духовним слова Божого і став переможцем, бо силою імені Христового домігся, що храм та ідол упали і в порох розсипалися, і все місто привів до святої віри у Христа. Після ж зруйнування Артеміди прийшов із Ефеса в Єраполь допомогти співслужителю своєму святому апостолу Филипу, що був тоді там, і святому апостолу Вартоломею і сестрі Филиповій Маріями, із ним укупі людському служачи спасінню, святий Богослов. Спершу озброїлися на єхидну, що їй безрозумні люди приносили жертви, маючи її за бога, і її молитвою вбили; також з'являли людям єдиного істинного Бога, що небо і землю створив. Стоячи ж в одному місці, що звалося Херотопа, пророкували, що благодать Божа тут засяє, і святий архістратиг Михаїл, воєвода сил небесних, те місце має відвідати, і чудеса там учинятися будуть, що і збулося невзабарі. Коли святий Іван Богослов відійшов у інші міста на проповідь, а святий Филип постраждав од нечестивих, також і Вартоломей та Маріямія в інші краї розійшлися, закипіла на тому місці чудотворна вода за пророченням святих апостолів, що збулося за Писанням: "Води в пустині проб'ються джерелом і дебри в землі спраглій, і місце сухе, де раніше змії перебували, стане болотом, а спрагнений край джерелом вод, виросте там зелена тростина. І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята". Почали приходити до того джерела багато хто, не тільки вірні, але й невірні, бувають-бо чудеса, як труба велиголосна, що до себе їх прикликала, — і всі від джерела того пили і милися, зцілюючись од недугів своїх, а діставши здоров'я, хрестились у великому числі у святу Тройцю.