"Горе мені, полишеній, що я єдина а найгрішніша з дочок ізраїльських! Я єдина є над усіх принижена у жінках, всі плід черева свого на руках своїх носять; усі дітьми своїми утішаються, я ж єдина відкинена від цієї утіхи! Горе мені, що всі в церкву Божу з дарами приймаються, і через дітородство своє честь мають; я ж єдина від церкви Бога мого відкинена! Горе мені, кому я подібна: ані птицям небесним не уподобилася, ані звірям земним — вони-бо плодовиті перед тобою, Господи Боже, я ж неплідна пробуваю; ані землі не вподобляюся, бо та проростає і ростить сім'я своє і, плоди приносячи, благословить тебе, Отця небесного, я ж бо єдина бездітна є на землі. Горе мені, Господи, Господи, я, грішна, єдина обідніла плодотворенням! Ти, що Сарі дав колись у глибокій старості сина Ісаака, ти, що розверз був нутро Анни, матері Самуїла-пророка твого, поглянь нині на мене і почуй молитви мої. Адонай Саваот, знаючи зневагу бездітності, сам біль серця мого вгамуй і розчини утробні перепони, і неплідну плодоносною з'яви, щоб народжене в дар тобі привести, благословляючи співаючи і єдиномудренно славлячи твоє благоутроб'я!"
Коли так із плачем та риданням віщала, тут ангел Господній з'явився їй, кажучи: "Анно, Анно, почута молитва твоя і зітхання твої пройшли хмари, сльози ж твої перед Бога ввійшли, і ти зачнеш, і народиш дочку преблагословенну, від якої облагословляться всі коліна земні, і якою дасться спасіння всьому світу, назветься ж вона ім'ям Марія". Почувши ці ангельські слова, Анна поклонилася Богові й рече: "Живий Господь Бог, коли ж народжу дитя, віддам його в службу йому, щоб служило і хвалило ім'я його святе день і ніч у всі літа життя свого". Наповнилася ж невимовної радості свята Анна, пішла поспішно до Єрусалима, щоб там подяку й молитви свої воздати Богові за милостиве його відвідання.
Тієї ж години той-таки ангел явився в пустелі Йоакимові, кажучи: "Йоакиме, Йоакиме! Почув Бог молитву твою і зволив тобі дати благодать свою, тепер твоя жінка Анна зачне і народить тобі дочку, з її різдва всьому світові буде радість — це тобі знамення істинного благовіщення мойого: іди в Єрусалим, до церкви Господньої, там знайдеш біля Золотих воріт дружину свою Анну; їй те саме уже звіщено". Подивувався Йоаким на це благовіщення ангельське і, славословлячи, дякував Богові серцем та вустами за таке його милосердя, і пішов швидко, радуючись і веселячись, у церкву Господню і, як сказав ангел, знайшов Анну біля Золотих воріт, вона молилася Богові; їй же звістив про ангельське благовіщення, також і вона йому повідала, що бачила й чула від ангела, про зачаття дочки звіщенная, і прославили Бога, що створив їм таку милість. Йому ж поклонившись у храмі святому, повернулись у дім свій. І зачала Анна свята в дев'ятий день грудня місяця, вересня ж 8-го дня народила дочку пречисту і преблагословенну Діву Марію, спасіння нашого початок і прохалицю, на її ж різдво небо і земля пораділи. І приніс Йоаким Богу великі жертви і всеспалення, і був благословенний архієреєм, і священиками, і левитами, і всіма людьми, що сподобився благословення Божого. Влаштував Йоаким велике пригощення у домі своїм, і всі веселилися, хвалячи Бога. Діву ж Марію, яка росла, батьки берегли, як зіницю ока, ведені Божим одкровенням, що має бути світло усьому світові і людського єства оновлення. Виховували її в такому остережному береженні, яке по-добає тій, що має бути матір'ю Спасителя нашого, не тільки люблячи її як дочку, котру бажали багато літ, але й пошановуючи як пані свою — пам'ятали-бо слова щодо неї мовлені і, провидячи духом у ній те, що мало бути за бажанням. Вона ж бо, благодаті Божої повна бувши, тією благодаттю і батьків своїх таємно збагачувала, не інакше, а так, як сонце промінням своїм зорі небесні просвічує, відділяючи їм світлість свою, так Марія вибрана, як сонце, Йоакима та Анну промінням благодаті, даної собі, освітлювала, щоб бути їм наповненими Духа Божого і певно вірити, що збудуться слова ангельські. Коли ж сповнилося три роки Богоотроковиці, ввели її славно в церкву Господню, зі свічками проводжали і віддали її в дар Богові, як і обіцяли. Після введення її, коли минуло кілька років, святий Иоаким помер, маючи літ вісімдесят, Анна ж свята, вдовою бувши, залишила Назарет і прийшла до Єрусалиму і там пробувала біля дочки своєї пресвятої, молячись у церкві Божій. Проживши ж у Єрусалимі два літа, почила в Господі, маючи всіх літ своїх сімдесят і дев'ять. Із чого ж благословенні ви є святі батьки, Иоакиме та Анно, заради пребла-гословенної дочки вашої? Подвійно є благословенні заради внука вашого, Господа нашого Ісуса Христа, в ньому ж благословляться всі народи і всі племена, їх праведно вся свята Церква Богоотцями назвала: Бога-бо від пресвятої вашої дочки народженого знаємо, Йому ж нині ви у небеснім передстоянні найближчі є, молітеся, щоб і ми не були віддалені від радості вашої, що пробуває вовіки. Амінь.