Коли закінчилася утреня, зібрав ієрей братію і показав їм ті три яблука бачені й бачене докладно повідав. І наповнилися всі від яблук тих невимовної запахущості й солодкості духовної і чудувалися, і замиловувалися оповідженим ієреєм. Пішли ж у поварню до Євфросина, щоб поклонитися рабу Божому і не знайшли його, він-бо, вийшовши із церкви, заховався, уникаючи слави людської і відтоді невідомий був. Куди ж пішов, не треба багато питати, адже йому рай відчинений був, то куди ж мав іти? Яблука ж ті розділила собі братія і роздала на благословення багатьом, більше на сцілення, бо коли їли їх болящі, зцілювалися від хвороб своїх. Вельми покористувалися всі від такого преподобія святого Євфросина і написали про те дивне видіння не лише на хартіях, але й на серцях своїх, стаючи до подвигів великих і добропригоджуючи Богу. Молитвами преподобного Євфросина хай сподобить і нас Господь райського поселення. Амінь.
У той-таки день пам'ять святої мучениці їх, яка була в місті Візада полонена персами у Саверієве царство і старійшині волхвів передана на мучення за Христа; від нього-бо численні довгі відстраждавши муки, нарешті в голову була усічена. І святих мучеників Діодора і Дідима, постраждали за Христа в Лаодикії Сирській. І святих мучеників Димитрія та Євантії, дружини його, і Димитріяна, голодом за Христа заморених. У цей-таки день Пролог кладе святих мучеників: Серапіона, Кронида, Леонтія, у море вкинених. І святих мучеників Уалерія та Селевка, звірам відданих, але ті будуть у 13-ий день цього місяця.
Місяця вересня в 12-ий день
Житіє і страждання святого священномученика Автонома
Однакове є зло, коли говорити, що не годиться, і коли мовчанню віддавати те, що є корисне й чесне, і як шкодить думці слухачів вимовлене нечесне, так і замовчування добрих діянь святих позбавляє благочестивих користі, через це блаженне житіє святого Автонома не мовчанням замислив покрити, а подбав писанням віддати для слухання благочестивим.
Був-бо той блаженний муж Автоном прикрашений єпископською честю в Італії в Діоклитіянове царство, а що настало люте гоніння на християн, пом'янув Христові слова, сказані в Євангелії: "А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого", тож, залишивши Італію, переїхав у Бітинію і за Божим скерунком досяг одного міста, що називалося Сореос, там у дорозі прийнятий був одним странньолюбцем Корнилієм. У нього ж бо довгий проживши час і проповідуючи Христа, навертав еллінів до християнської віри. Здобув тим немало душ Богові, збиралося-бо немало людей у дім Корниліїв послухати Автомонового вчення; він же, ніби якийсь апостол, говорив їм слово Боже безборонно з усяким дерзновенням, бо діяв у ньому той-таки Святий Дух, що колись сходив на апостолів святих в огненних язиках, і запалювалися Автомоновою проповіддю серця людські до благочестя та любові Божої, а ті, що слухали його вчення, замиловувалися і люб'язно приймали слова його, і просили хрещення від нього. І стільки на тому місці людей привів до віри святої, що не вміщав дім Корнилієвий зібрання вірних. Збудував тож їм церкву на ім'я святого архістратига Михаїла, воєводи сил небесних, віддав йому новопросвічених людей на збереження, як охороннику роду християнського,,поставив Корнилія дияконом і, доручивши йому словесне Христове стадо, відійшов у Аикаонію та Ісаврію, бажаючи й там бути проповідником благочестя. Потрудився-бо, благовістячи слово достатній час, і знову до Корнилія повернувся, відвідуючи здобутих Христових овець, і поставив Корнилія пресвітером, із ним вкупі служачи людському спасінню. Коли ж злочестивий цар Діоклитіян прийшов у Никомідію, бажаючи весь рід християнський погубити, тоді й святий Автоном, як між християн виборний, був шуканий від ідолопоклонників на мучення. Він же, бажаючи приводити ще багатьох людей від бісівської тьми до світла пізнання Бога, не віддав себе в руки мучителів, але, бережучи добропотрібне Церкві життя своє, відплив до Клавдіополя, що стояв на морі Евксинському і сіяв там сім'я слова Божого, що, падаючи на добру землю сердець людських, незабаром принесло благодаттю Божою численні духовні плоди і добре все, що до благочестя, справивши і наставивши на шлях спасіння, знову повернувся в Сореос і, бачачи Церкву, що примножується, поставив Корнилія єпископом, сам же в сторону азійську рушив, терня безбожжя викорінюючи, насаджуючи святу віру в єдиного Бога, через діючу Святого Духа благодать збавив багато людей у тій стороні од заблудження та погибелі, проголошенням слів своїх розорюючи ідольські требища і творячи духовні храми в серцях людських Святому Духу. Тоді знову повернувся відвідати єпископа Корнилія і доручену йому паству, а побачивши всіх, що навчаються в законі Господньому і мають успіх у добродійностях, утішився й дякував Богові, що не дав праці його даремній бути, але примножив церковних дітей, їх-бо він породив благовістю.