У той-таки день пам'ять святих мучеників: Іллі, Зотика, Лукіяна і Уалеріяна, що постраждали в царство Лукінієве від князя Максима. І преподобного отця нашого Петра, що в Атрої, цей, гадаю, той-таки, що і вище цього місяця в 5-ий день, що в Афірі. І святого священномученика Єліяна, пресвітера від Анкири Талатійської, постраждав у царство Лукінієве за Христа.
І святих мучеників Кронида, Леонтія, Серапіона, що були потоплені в морі в Єгипті після численних мук. І святих мучеників Селевка, Макровія та Годіяна, що були віддані звірам у Талатії. Тут-таки згадує Пролог святого мученика Стратоника, що був після різних мук до двох садових дерев прив'язаний і розтерзаний, але, гадаю, що це не той самий, що і вище був у 9-й день цього місяця названий Стратором. У цей-таки день кладе Пролог святого мученика Теодота, що постраждав за Христа в Олександри, але це той-таки, що й Теодор, архієпископ олександрійський, що його пошановують у 3-ій день грудня.
Місяця вересня в 14-ий день
Воздвиження чесного і животворящого хреста Господнього
Царюючи в Римі, Максентій-мучитель чинив людям численні кривди, не лише християн гонячи та мучачи, але й своїх поган убиваючи та розгромлюючи маєтки їхні і над доброродними домами насилля чинячи, нечисто й живучи. І був усьому Риму вельми важкий і мерзотний через учительство своє і всескверне життя. Послали-бо римляни таємно до царя Константина, що перебував тоді у Британії із матір'ю своєю Оленою, молячи його, щоб прийшов і збавив їх од того мучителя. Константин же спершу написав до Максентія, по-дружньому дораджуючи йому: хай від такого мучительства відійде. Він же не тільки не послухав його й не виправився, але ще гірший зробився і на самого Константина повстав, не бажаючи мати його рівним собі царем, а його-бо все римське воїнство на царство вибрало; Максентій же самовільно в Римі на царський престол зійшов хоч народ до нього не доброзволив, тільки деякі бояри зволяли, їм-бо численні дари обіцяв і почесті, а Константин згідно від усіх царем нарікся. Почув тож Константин, що Максентій невиправно пробуває, ще на гірше постає, піднявся й рушив на нього війною. Але бачив нечисленну силу свого воїнства, до того зважав і на лихе чарування Максентієве — почав сумніватися, Знав-бо, що Максентій багато людської крові пролив на творення волхвування, багатьох юнаків та дівчат і вагітних жінок на жертву бісам заколов, милостивими собі творячи марнотних богів своїх, на яких і сподівався. Тож Константин, відаючи, що із Максентієм велика була сила бісівська, почав єдиному молитися Богові, що небом та землею володіє, його ж бо християнський рід пошановує, щоб дарував йому образ перемоги на мучителя. Дбало отож молився, і йому з'явився ополудні образ хреста Господнього, зображений зірками, який сяяв більше сонця і написане на ньому: "Цим перемагай!" Бачачи ж це, і всі вої, серед них був і Артемій-князь (що потім був мучений від Юліяна за Христа) і подивувалися. Багато хто із них боятися почали, бо у поган хрестний образ був знаменням нещастя та смерті, бо на хресті розбійників та злодіїв карали смертю, — боялися-бо воїни, що оця війна нещаслива буде, і цар Константин у недомислі був великому. Коли ж спав уночі, йому з'явився сам Христос Господь і знову показав явлення чесного хреста і рече йому: "Зроби подіб'я цього знамення і звели перед полками носити, і не тільки Максентія, але й усіх ворогів своїх переможеш". Встав цар, повідав болярам своїм видіння своє і закликав майстерних золотарів, повелів їм створити чесного хреста за образом з'явленого знамення, із золота, і бісеру, і каміння коштовного; до того ж повелів і всьому воїнству своєму знамення хрестне на всій зброї, шоломах та щитах зобразити. Злочестивий же Максентій, довідавшись про Константиновий нахід в Італію на Рим, з великою сміливістю вивів римських воїнів і ополчився супроти великого Константина. Константин же звелів носити чесного хреста перед полками воїнів своїх і коли зійшовся із Максентієм, тоді силою чесного хреста переможений був Максентій, і безліч воїнів його посічено було, сам же Максентій удався до втечі. Гонений був Константином-царем, і біг він мостом через ріку Тивер, що його сам побудував, і розруйнувався міст силою Божою, й потопився окаянний у ріці із воями своїми, як давній Фараон, і наповнилася ріка вершниками, і кіньми, і зброєю. Великий-бо Константин із перемогою пішов до Риму, і зустріли його всі люди чесно з великою радістю. Він же велику подяку послав Богу, що дав йому перемогу на мучителя силою чесного і животворящого хреста. На пам'ять же тієї преславної перемоги поставив хреста посеред міста Риму на високому кам'яному стовпі і написав на ньому: "Цим спасительним знаменням місто це від іга мучительного є звільнене".