(мал.) Свв. Спиридон і Никодим (гравюра з книги Патерик или очетник Печерскій, Київ 1678).
Якось блаженний робив звичну свою роботу: запалив піч, щоб випекти проскури, і тут від вибухлого полум'я запалилася покрівля хоромини. Тоді блаженний узяв мантію свою й затулив нею челюсті печі, а в своєї волосяниці зав'язавши рукава, до колодязя з нею побіг і наповнив її водою. І, швидко повертаючись із водою, гукав братію, щоб допомогли йому загасити. Братія ж, прийшовши, побачила дивну річ: не згоріла мантія, якою затулив блаженний челюсті печі, і не витекла із волосяниці вода. Нею-бо погасили запалену хоромину і вельми прославили Бога.
Був цьому блаясенному Спиридонові співдільник, брат на ім'я Никодим, що в усьому однодумний із ним був і одного норову в молитвах та ручній праці.
Ці обидва добре й боговгідно послужили в печенні проскур тридцять літ, чисто й непорочно здійснюючи своє діло. По тому в доброму ісповіданні переставилися і насичуються славою Божою, якого бачать не у вигляді принесеного для того хліба, а лицем до лиця. їхніми ж святими молитвами нехай і ми наситимося достойно хліба життєвого — благодаті й слави Христа Ісуса, Йому ж із Богом-Отцем і зі Святим Духом належить честь, слава й поклоніння тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.
кінець другої книги