Після такої бесіди відійшов од нього невидимо ангел. Ті, що йшли вулицею, на якій бесідував із ангелом святий Андрій, бачили його одного, як стояв і бесідував, ангела ж не бачили, як недостойні, й говорили самі до себе: "Дивіться на юрода цього, як пустословить і до стіни бесідує немисленно!" Пхали його й відганяли, кажучи: "Ти, юроде, є недостойний із людьми розмовляти, тому до стіни говориш". Святий мовчки відійшов, пішов у сховане місце, пом'янув пропащого того, якого бачив, коли несли до гробу, і гірко плакав на його погибель.
Якось ходив святий Андрій посеред людей на торзі, поблизу стовпа, що його святий цар Константин поставив, то якась жінка, на ймення Варвара, просвічена Духом Божим, була захоплена, бачачи блаженного Андрія, як ходив посеред багатьох і блискотав, ніби стовп полум'яний: одні нетямучі п'ястами його пхали, а інші били, багато ж, дивлячись на нього, казали: "Несамовитий є цей чоловік, втратив розум, щоб так не було й ворогам нашим!" І тут біси, в образі чорних ефіопів, за ним ходили, кажучи: "Аби Бог не дав такого другого на землю, ніхто-бо інший так не попалив серця наші, як цей, котрий, не бажаючи виконувати справ пана свого, юрода із себе учинив і глузує з цілого світу". Та жінка, бачачи це, що чорні оті позначають тих, котрі б'ють святого, мовила подумки: "Та ж це на утіху нам, що безумні його б'ють, хай із цієї вини осуджені будуть у час їхньої смерті, що угодника Божого били без причини, і нема їм спасіння!" Це почув блаженний Духом Божим, ніби полум'я, кинувся на бісів і розсипав позначки їхні страшною силою і сварився на них, кажучи: "Не належить вам позначати тих, що мене б'ють, я ж бо молюся своєму Владиці, щоб не було їм гріха від цього, що мені биття чинять, у невіданні-бо таке чинять і через невідання приймуть відпущення". І коли це сказав святий, тут розчинилося небо, ніби ворота, і налетіло над святого безліч чорних ластівок, а посеред них великий голуб, як сніг, маючи у вустах своїх листа золотого й оливкового, та й каже до нього по-людському: "Прийми листа цього, його-бо Господь Вседержитель послав тобі з раю на ознаменування своєї благодаті, оскільки милостивий ти і людинолюбний, як і Сам Він милостивий, і прославить тебе й возвеличить милість свою на тобі за те, що прощаєш і милуєш тих, котрі б'ють тебе, і молишся за них, щоб не мали в цьому гріха", — це кажучи, голуб сів на голову святого. Все оце бачачи, благочестива ота жінка дивувалася, а після видіння, отямившись, сказала: "Скільки світил має Бог на землі, і ніхто їх не знає!" Багатьом іншим хотіла те повідати, що бачила, але Божа сила заборонила їй. Згодом десь зустрів її святий Андрій і рече до неї: "Хорони таємницю мою, Варваро, і нікому не оповідай її, що бачила ти, доки не піду на місце поселення дивного, аж до дому Божого". Вона ж йому мовить: "Хоч би й хотіла комусь повідати, але не можу, чесний світильниче і святий Божий, забороняє те мені невидима сила Божа".