Це святий Андрій розповів другові своєму Никифору перед своїм відходом і клятвами закляв його не розповідати цього нікому, доки від тілесних вуз розрішиться. Никифор же молив його старанно, щоб повів йому хоч одне слово від тих трьох слів, що Господь до нього прорік, але не захотів явити аж ніяк.
Так святий Андрій, подібно до святого Павла, узятий був, бачив те, чого тлінне око не бачить, і чув те, чого вухо смертне не чує. Й усолодився тими відслоненими йому небесними добротами, які на серце людини не сходять. А оскільки в об'явленні небесних таїнств не бачив пречесної владичиці Богородиці, сподобився побачити її на землі у Влахернській церкві — прийшла вона допомагати людям, молячись за них Синові своєму та Богу, в повітрі із пророками та апостолами і з ликами ангельськими, котрі стояли, і чесним своїм омофором людей покривала. Це блаженний побачив і сказав до учня свого Єпифанія: "Чи бачиш царицю й владичицю всіх, яка молиться?" Той же відповів: "Бачу, святий отче, і жахаюся!"
Дивне проходячи життя, святий багато чудодіяв і багато перетерпів наруги й побиття, як пишеться в осібній книзі життя його, написаній від Никифора, і прорікав майбутнє, і багатьох грішників до покаяння повернув. По тому перейшов у вічні покрови, куди раніше на певний час узятий був. Тепер же, у них вічно поселившись, ликує із ангелами і у веселощах стоїть перед Богом, у трьох особах єдиним, Отцем, і Сином, і Святим Духом. Йому ж слава навіки. Амінь.
Місяця жовтня в 3-ій день
Житіє і страждання святого священномученика Діонисія Ареопагіта
Цей святий Діонисій Ареопагіт народився від батьків невірних, доброродних і вихований у преславному місті Атенському. Відданий же був ізмолоду у навчання еллінської премудрості, і в ній такий мав успіх, що двадцятип'ятилітнім у філософії перевисив усіх своїх ровесників. Одначе захотів її досконаліше пізнати і відійшов у Єгипетську країну у місто, назване Ілиополь; там-бо були віддавна премудрі вчителі, і навчався від них звіздарській управності із приятелем своїм Аполофаном. Було в один із днів, коли, заради спасіння Христа Господа, на хресті розп'ятого, сонце, не можучи зріти, ополудні померкло, і світ потемнів на три години; Діонисій здивувався й рече: "Чи Бог, Творець цього світу, страждає, чи світ цей видимий закінчується?". Це ж бо він од Духа Божого про страсті Владичні проказав, а не за наукою премудрості віку цього. Повернувся в Атени, одружився і, як перший поміж своїх за доброродністю, і розумом, і чесністю, містом та людьми управляв.
Коли ж святий Павло прийшов у Атени і перед старійшинами посеред Ареопага проповідував Христа розп'ятого і воскреслого, тоді Діонисій уважно Павлові слова вислухав і поклав їх у серці своєму. Інші ж старійшини сказали Павлу, що іншим разом, в інший час хочуть ясніше почути від нього, що казатиме про Христа, але Діонисій, як наймудріший від усіх, почав із Павлом наодинці словами змагатися. Запитав його Павло: "Якого Бога тут пошановуєте?" Він же показав йому Кроноса, Афродіту, Зевса, Гефеста, Гермеса, Діоніса, Артеміду та інших багатьох. Оглядав же їх Павло із Діонисієм, знайшов-бо якесь капище, на якому було написано: "Невідомому Богу", — і запитав Діонисія: "А хто є невідомий Бог?" Відповів Діонисій: "Ще той поміж богів не явився, але у свій час прийде, він-бо є Бог, що царювати має над небом та землею, царству ж Його не буде кінця". Це почувши, апостол почав від тих його слів щасливо сім'я слова Божого сіяти на добру землю, сповіщаючи йому, що вже Бог той прийшов і народився від пречистої Приснодіви Марії, і перетерпів заради людського спасіння, на хресті пригвожджений; сонце, його ж страждання не можучи терпіти, у тьму перейшло і не дало світла свого у всесвіт на три години; цей же Бог воскрес із мертвих і на небо зійшов. "Йому ж бо віруй, Діонисію, і його пізнай та істинно послужи справжньому Богові Ісусу Христу". Згадав же Діонисій тьму, що була на всій землі, про яку казав Павло, тоді й увірував, що Бог у той час у тілі людському страждав, і розчинив серце своє до пізнання невідомого Бога, Господа нашого Ісуса Христа, освітило ж бо його світло благодаті Божої, і молив апостола, щоб про нього помолився Богові, аби Той милостивий був до нього та зарахував до рабів своїх.