У той-таки день житіє преподобного отця нашого Єремії, прозорливого Печерського
Єремією-пророком пошанована є і Руська земля наша, не про стародавнього кажемо, але правдиво нижче оповімо про молодшого. Цей-бо блаженний отець наш Єремія Печерський такої сягнув старості, що пам'ятав ще хрещення Руської землі, а це було у дні благовірного великого князя Володимира: тоді-бо і цей блаженний був просвічений купіллю святого хрещення. По немалому часі прийшов у святий Печерський монастир до преподобних отців наших Антонія і Теодосія і прийняв великий ангельський схимницький образ, у ньому-бо пробував боговгідно, наслідуючи житіє святих отців. За численні його чесноти дано було йому від Бога дар проповідувати майбутнє, ще й помисли людські провидіти, тож коли в комусь бачив лукавий промисел, викривав того наодинці й наказував стерегтися ради диявольської. Найбільше, коли якийсь брат намислював вийти з монастиря, то він, те прозрівши, приходив до того, викриваючи намір його й, утішаючи брата, переконував довго терпіти і міцно стояти у подвизі боротьби супроти ненависника добра і ворога нашого й бути нездоланним, і настільки брата укріпляв, що той ніколи більше й не знамірювався до такого. Коли ж кому цей блаженний указував, що добре, а що лихе, то завжди збувалося старцеве слово. І так прожив численні літа, і багатьом прозрінням своїм користь приносив, у глибокій же старості переставився і покинув покров душі своєї — тіло в печері, та й відійшов до стародавніх пророків, щоб бачити відкритим лицем таїни самого ветхого деньми Бога Отця, Йому ж слава із єдинородним Його Сином і єдиносущним Духом тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.
У той-таки день житіє преподобного отця нашого Матвія прозорливого
Не тільки іменем наслідував першого з євангелистів цей блаженний отець наш Матвій Печерський, але як тому дано було бачити Ефіопську країну і тих, що в невір'ї, викривати, так і цей, бувши іноком у Печерському святому монастирі, у дні святих першоначальників святої тієї обителі, за превеликі свої подвиги прийняв таке дарування від Бога, що дав йому зріти лиця підземних ефіопів — бісів, і їхні притаєні підступи викривати, і з'являти на велику користь тим, що спасаються.
Цей блаженний старець якось стояв у церкві на своєму місці, звів очі свої і дивився на братію, що стояла надвабіч, співаючи. І тут побачив біса в образі воїна, що обходив їх, носячи в приполі одежі липкі квіти; він, кладучи якесь зло на квітку, кидав її на того чи іншого. І коли до когось із братії, що співала, приліплювалася квітка, той, трохи постоявши, розслаблювався розумом і, вигадавши собі якусь причину, виходив із церкви та йшов у келію спати, вже не повертаючись до церкви на співання. Коли ж кидав на когось і не приліплювалась до того квітка, той у співанні кріпко стояв, доки не відспівали утреню, і тоді йшов до келії своєї. Це бачачи, старець повідав братії, і тоді стереглися всі виходити із церкви.
Мав звичай цей старець, що, відстоявши утреню, коли братія виходила, останній покидав церкву. Якось отак вийшов, сів під церковним билом, бажаючи трохи спочити, була-бо келія його далеко від церкви, і тут побачив, як велика юрба ішла від монастирських воріт, звів очі й побачив одного біса, котрий сидів на свині й величався, і йшло безліч інших поруч нього. І рече до них старець: "Куди йдете?" Відповідає біс, що сидів на свині: "По Михайла Тоболковича". Старець же ознаменувався хрестом і пішов у келію свою. І коли почало світати, зрозумів видіння і каже учневі своєму: "Ходи запитайся, чи є Михайло в келії". Той же пішов і повів старцю, що той нині, після утрені, вийшов за огорожу монастирську. Матвій же розповів про видіння ігуменові та старшій братії. Закликав ігумен брата, покарав його і, утвердивши повчальними словами, відпустив у келію свою. Преподобний же Матвій цей, прозорливий, і іншій братії сам люб'язно казав, щоб сиділи в келії, поминали завжди Бога й молилися про гріхи свої.