Коли просвічував проповіддю Євангелія індійські країни, надійшла чесна смерть Божої матері, і всі апостоли із різних країн були підхоплені хмарою і поставлені в Гетсиманії до ложа преблагословенної Діви. Тоді й святий Тома у Індії був підхоплений, але на самий день погребу богоприємного тіла пречистої Богородиці не встиг; Бог так зволів для достовірнішої звістки, що Мати Божа із плоттю на небеса взята. І як про воскресіння Христове невір'ям ліпше увірилися, так і про взяття із плоттю на небеса пречистої Діви Марії Богородиці Томиною загайкою добре звістилися. Третього дня після погребу приспів апостол і печалився, що не був на самий день похорону, аби привести із іншими апостолами до гробу святе тіло Матері Господа свого. За спільною радою святих апостолів заради святого Томи відчинили гроба Пресвятої Богородиці, щоб побачив тіло доброприємне й поклонився та й утішив печаль свою. Відчинивши ж, не знайшли тіла, тільки плащаницю, яка там лежала, і з цього відомим стало, що Матір Божа, подібно до Сина її, на третій день воскресла і з плоттю на небеса узята.
(мал.) «Томино увіреніє» (гравюра з книги Евангеліє, Львів 1636). с. 164.
По тому знову в індійських країнах святий Тома опинився і проповідував Христа, знаменнями й чудесами багатьох до увірення приводячи; дійшов у Меліяпор, багатьох там просвітив і у вірі укріпив таким знаменням.
Дерево одне вельми велике лежало, його не тільки багато людей, але й слони не могли здвигнути з місця. Тома ж дерево те поясом своїм за десять стадій відволік і на будівництво Господнього храму віддав, що побачивши, вірні укріплювалися у вірі, а з невірних багато увірувало. Сотворив же і друге чудо більше першого; один жрець ідольський свого сина сам своєю убив рукою і поклав вину на святого Тому, кажучи: "Тома убив сина мого!" Пішов поговір, і зійшлися люди, і взяли Тому святого як убивцю, і хотіли за присудом мучити його, і не знайшлося нікого, хто б посвідчив, що Христовий апостол неповинний є в тому вбивстві. Просив суддю і народ, кажучи: "Послабте мені, і я в ім'я Бога мого запитаю вбитого: хай сам скаже, хто убив його". І всі пішли із ним до тіла жрецького сина. Тома ж звів очі горі, помолився до Бога і після того рече до мертвого: "В ім'я Господа мого Ісуса Христа повеліваю тобі, юначе: скажи нам, хто убив тебе?". І тоді проказав мертвий: "Батько мій убив мене!" По тому всі заволали: "Великий Бог, що його Тома проповідує!" — і був звільнений апостол, жрець же сам упав у яму, яку апостолу викопав, і велика кількість людей тим чудом приступила до Бога і хрестилася від апостола.
Після цього пішов апостол у найдальші країни, у межі Каламидські, якими володів цар Муздій, і там проповідував Христа, привів до віри одну жінку на ймення Синдикія, що була небогою Мигдонії, дружини Каризія, приятеля царського. Та Синдикія радила Мигдонії, щоб пізнала істину і повірила в єдиного Бога — творця усього, якого проповідує апостол Тома. І рече Мигдонія до Синдикії: "Хотіла б сама побачити того чоловіка, який істинного Бога проповідує і почути від нього учення його". Синдикія каже: "Коли хочеш, пані, бачити Божого апостола, зміни одежу свою і, як одна із простих та вбогих жінок, одягнись у погане одіяння, щоб не була пізнана, і ходи зі мною". Учинила так Мигдонія, пішла за Синдикією і, йдучи, знайшла апостола посеред численного зібрання людей простих та убогих — він проповідував їм Христа. Ввійшли поміж тих людей, що слухали його вчення. Він-бо оповідав багато про Христа Господа і вірувати в нього навчав, і повів слово про смерть, і про суд, і про геєну, і про Небесне Царство. Це все почувши, Мигдонія зворушилася серцем і повірила у Христа. Повернувшись додому, безнастанно апостольські слова розважала і, з небогою своєю Синдикією про Христа бесідуючи, розпалилася щирою до нього любов'ю. Відтоді почала невірними як ворогами Божими бридитися, уникати всіляких із ними бесід на бенкетуваннях і всіх мирських солодощів, не бажаючи і з чоловіком своїм мати подружнього спілкування, через що чоловік її був у великій печалі і вельми принуджував її до своєї волі. А коли не зміг прихилити, молив царя послати царицю свою Тертіяну до жінки його, щоб переконала не бридитися подружнього спілкування: цариця ж Тертіяна та Мигдонія, жінка Каризієва, були сестрами. Прийшла тож цариця до Мигдонії, сестри своєї, і запитала, чому не кориться чоловікові? Вона ж мовить: "Через те, що поганин і ворог Божий є, я ж є раба єдиного істинного Бога Ісуса Христа і не хочу бути осквернена від невірного і нечистого чоловіка". Тертіяна ж захотіла увідати, хто є Ісус Христос, котрий є істинним Богом. Вона-бо сказала їй проповідь святого апостола Томи і навчила її, як пізнати істинну віру. Хотіла-бо Тертіяна більше про Христа довідатися, ліпше навчитися, і захотіла того самого апостола бачити і проповідь його почути. І, порадившись із Мигдонією, таємно послала до апостола й закликала його, просячи, щоб наставив їх на шлях істинний. Він-бо, проповідуючи їм Христа, просвітив їх світлом віри і омив водою хрещення, і як дотримуватися Божих та всіляких добродійностей навчив їх. Вони ж усе, що сказав апостол, у серці своєму поклали і радилися обидві, як у чистоті служити Господу і не спілкуватися зі своїми чоловіками як із невірними. Апостол же там силою Божою численні творив чудеса і зціляв усілякі недуги; і багато хто не тільки з простого люду, але й від двору царського, бачачи знамення, які бували від апостола, й учення його послухавши, приступали до Христа, а один із синів царських Азан увірував і хрестився від апостола, сам же Господь в апостольській проповіді діяв і множив церкву свою, і славу імені свого поширював.