Выбрать главу

Цариця Тертіяна, повернувшись од Мигдонії, пробувала в молитвах та постах і не була схильна до хотінь чоловіка свого. Цар же здивувався такій зміні у дружині своїй і рече до Каризія, приятеля свого: "Хотів твою жону тобі повернути, але й свою втратив, і тихіша мені є моя ще більш, як твоя". Учинили обидва, цар і Каризій, старанний розшук: яка причина непутності жінок їхніх, що не хочуть бути з ними, й довідались: якийсь мандрований прибулець, на ймення Тома, навчивши їх вірі Христовій, відвернув їх від співпробуття. Довідались і те, що Азан, син царський, і численні слуги дому царського із володарів і з простого люду без числа повірили в Христа через Томину проповідь. Розгнівалися-бо на Тому і, схопивши його, вкинули у темницю.

Після того був поставлений апостол на суд царський, і запитав його цар: "Хто ти є: чи раб, чи вільний?" Відповів Тома: "Раб я є єдиного того, над яким ти влади не маєш". Цар же рече: "Бачу, що раб ти є лукавий і, втікши від пана свого, прийшов на цій землі розбещувати людей і звабляти жінок наших. Повідай-бо, хто є пан твій?" Мовив апостол: "Пан мій є Господь небес та землі, Бог та творець усілякої тварі, від нього я посланий проповідувати святе ім'я його й навертати людей від блуду їхнього". Рече-бо цар: "Покинь ти, звабниче, лукаві словеса свої і послухай повеління мого, що тобі скажу: як відвернув ти звабою своєю від нас жінок наших, щоб вони з нами не спілкувалися, так наверни їх до нас. Коли ж бо не учиниш того, щоб жінки наші знову з нами в давнішій любові та з'єднанні були, зле маємо тебе погубити". Відказав апостол: "Не подобає, щоб рабині Христові поєднувалися з беззаконними чоловіками, бо це неправедно, коли вірні від злочестивих та невірних оскверняються". Те почувши, цар повелів принести залізні розпечені дошки і поставити на них апостола босими ногами. Коли це вчинили, з'явилася вода під тими дошками і вистудила їх. Тоді в піч розпалену вкинули його, а наступного дня живий і неушкоджений звідтіля вийшов. По тому порадив Каризій цареві, кажучи: "Примусь його поклонитися і покласти жертву Богу Сонцю, хай так прогнівить Бога свого, що його в муках зберігає цілим". Коли ж, за повелінням царевим, привели апостола до ідола Сонця, тоді ідол, як віск, розтопився й розтав, і раділи вірні від такої сили небесного Бога, і безліч невірних навернулися до Господа. Обурилися всі жерці ідольські на Тому за пагубу Бога їхнього, і цар вельми уразився, міркуючи, як його погубити, але побоявся народу і слуг своїх та вельмож багатьох, що увірували в Христа.

Узявши його, вийшов цар із міста із воїнами своїми, і всі гадали, що хоче від нього побачити якесь знамення. Коли ж пройшли пів поприща, передав Тому п'яти воїнам, сказавши їм, щоб повели на гору і списами там закололи його, сам же пішов у місто Аксиум. Азан же, царевий син, і один муж із доброродних, на ймення Сифор, пішли за апостолом; його ж наздогнавши, плакали за ним. Тома ж, випросивши у воїнів час на молитву, помолився Господові і рукоположив Сифора священиком, Азана ж дияконом, заповів їм, щоб мали турботу про віруючих і щоб дбали примножувати церкву Христову. По тому воїни прокололи його п'ятьма списами, і так помер. Сифор же і Азан багато над ним плакали й поховали тіло святе його чесно. Після погребу, як сиділи на гробівці апостоловім і нарікали, явився святий, наказуючи, щоб ішли в місто укріпляти у вірі. Й пішли, за повелінням учителя свого святого апостола Томи, маючи у поміч його молитви, і добре управляли Христовою церквою. Цар же Муздій і Каризій немало жінок своїх мучили і не змогли схилити їх до свого хотіння. Побачивши, що і до смерті не упокоряться їм і не захочуть, залишили їх жити вільно за власною волею. Вони ж бо, звільнившись від тяготи іга подружнього, жили у великій повстримності та в молитвах, працювали на Господа день і ніч і велику користь добродійним своїм життям творили церкві.