Святий апостол Ананія — один із сімдесятьох, був єпископом у Дамаску-місті. Він апостола Павла хрестив. Господь-бо явився йому в видінні, повеліваючи, хай іде на вулицю, що зветься Права, і там хай розшукає в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, що молитву діє. Ананія відмовлявся, знаючи, скільки зла Савло сотворив святим у Єрусалимі і з яким наміром у Дамаск прийшов — ув'язнити всіх, що закликають ім'я Господнє. Господь же переконував його, кажучи: "Іди, мов посудина вибрана є мені той!" І тоді Ананія, за повелінням Господнім, устав і пішов до Савла і, поклавши на нього руки, рече: "Савле, брате, Господь, що явився тобі у дорозі, послав мене, аби прозрів ти і наповнився Духа Святого". І тоді Савло прозрів і хрестив його Ананія.
По кількох днях, коли юдеї радилися, щоб убити Павла через таку переміну його, що з гонителя учинився проповідником імені Ісусового, тоді Ананія з іншими учнями сховали його, спустивши зі стіни у кошику; сам же, входячи у сонмища юдейські, дерзновенно проповідував ім'я Господнє не тільки юдеям, але й язичникам, благовістячи Євангеліє царства. Пішов-бо із Дамаска до Єлевтерополя і там людям путь спасіння показав і, недужих зціляючи, багатьох до Христової віри привів.
У ті дні був у Єлевтерополі ігемон Лукіян, який поклонявся творінням, а не Творцю, його диявол підняв на християн і спонукав його послати по всій своїй області таке писання:
"Коли когось знайдуть, що іменує Христа і поклоняється Розп'ятому, того лютим мукам віддати повеліваємо, а хто, відкинувшись Христа, принесе жертви безсмертним богам, той від нас сподобиться дарів і честі".
Як вийшло таке злохитренне писання, знайдений був святий Ананія у тій країні, котрий, проходячи, просвічував проповіддю святого Євангелія і лікував у людей усілякі хвороби, був-бо Господь із ним, творячи значну потугу руками його. Спіймали ж святого Ананію ідолопоклонники, привели перед ігемона Лукіяна, і від нього святий був понуджений у різний спосіб, щоб приніс жертви ідолам. І не послухався його, а відказав, мовлячи: "Не поклонюся фальшивим богам, але одному лише істинному Господу Богові моєму Ісусу Христу поклонюся, Його ж бо очі мої бачили, і вуста бесідували з Ним не тільки коли як людина на землі був, але й після вознесіння Його на небеса. Коли був я в Дамаску, явився мені Сам і послав зцілити Савла, його ж бо дивною своєю премудрістю та силою навернув до пізнання істини — і всіх нас од бісівської руки збавить і приведе до Отця свого. Цьому ото кланяюсь, а не бісам, які хочуть погубити увесь рід людський".
Ігемон же почав погрожувати йому муками, коли повеленого не сотворить, але він, як стовп непорушний, стояв в ісповіданні Христовому. Звів-бо в небо руки свої і рече: "Господи Ісусе Христе, Сине благословенного Отця, послухай молитви моєї і учини мене достойним частки блаженних апостолів у майбутньому віці; як спас Ти Савла істинною порадою, спаси й мене від руки нечестивого цього, що супротивиться істині, — хай не учиниться воля його на мені, щоб не вловив мене сітями підступу свого і не позбавив мене Царства Небесного, уготованого всім тим, що люблять істини Твої і хоронять заповіді Твої!"
Ігемон же, не терплячи чути численних слів його, повелів, простерши на землі, бити його. Коли слуги били його сильно, оповісник кричав: "Послухай князя, не протився повелінню його, принеси жертви богам, яким цілий світ поклоняється!" Коли ж перестали бити, сказав ігемон до святого: "Тепер ти пощади душу свою і, послухавши мене, відкинься Розп'ятого, щоб не наніс тобі лютіших мук я". На те відповів Ананія: "Що сказав тобі я спершу, те ж і тепер казати не перестаю, що Бога мого не відкинуся і не приступлю до бездушного каміння й дерева, яких ви за богів пошановуєте".
Князь же, бачачи його несхитного, повелів кігтями залізними обідрати ребра його і свічками запаленими підпалити рани. Святий же терпів, очі зводячи до неба, і старанно молився. Після тих мук каже мучитель: "Доки в непокорі перебуватимеш, доки не помилуєш самого себе і не поклонишся великим богам? Чи ж догідно тобі страждати марно задля якогось Христа, якого жидове розіп'яли, аніж цілим та здоровим бути? Не відпущу тебе живого, коли й далі такий непокірний будеш". Відповідає святий: "Роби, що хочеш, вороже Божий, друже дияволів, чув-бо від мене багато разів, що не поклонюся богам твоїм, хіба єдиному Богові, що є Отець единородного його Сина і начало Святого Духа, котрий сотворив небо й землю і все, що в них; в Нього ж увірував, це Той дав силу весь день стояти мені міцно перед тобою і доблесно муки такі терпіти, пощо більше труду собі завдаєш, адже про мене чував ти, що волі твоїй не покорюся. Чини, не гаючись, що намислив учинити!"