Коли минув день отой і ніч, відслуживши утреню (був-бо день недільний) каже до мене учитель мій, святий Нон: "Брате Якове, вислухай сон мій, що мені був цієї ночі. Бачилося, стояв я в одному куті святого олтаря, коли правилася служба, і тут з'явилась якась чорна голубиця, погана й сморідна вельми, котра довкола мене літала, і не міг стерпіти смороду її. Коли ж сказав диякон: "Всі оглашенні, вийдіть!" — відлетіла голубиця, і не бачив її, доки не відслужилася літургія. Після ж закінчення виходили ми з церкви, і побачив я тоді погану ту голубицю, котра знову довкола мене літала. Я ж, простягши руку, взяв її і вкинув у воду, яка стояла у церковному притворі, у ній-бо та голубиця від усієї погані своєї вимилася й полетіла чиста й біла, як сніг і, злетівши увись, невидима стала".
Оповів мені той сон блаженний Нон, узяв мене й пішов у соборну церкву з іншими єпископами, де вітали архієпископа, котрий здійснював божественну службу. Після ж звершення святої служби повелів архієпископ антиохійський блаженному Нонові, щоб повчання учинив народу. Він-бо розтулив вуста свої за премудрістю Божою, котра в ньому жила, і навчав людей, і не були слова його складені через витончену мудрість світу цього, але прості, всім зрозумілі і дійові — Дух-бо Святий його вустами говорив. А говорив він про страшний суд і про воздаяння праведним та грішним; всі люди від таких слів його зворушувалися, аж землю слізьми омочували.
За промислом же милосердного Бога трапилося блудниці тій, про яку в нас слово, йдучи мимо, завітати до церкви, хоч раніше ніколи в церкві не була й ані не згадувала про гріхи свої; вона, слухаючи повчання святого Нона, прийшла у страх Божий і подумала про гріхи свої, а почувши від святого Нона про вічну за них муку, у відчай упала й потоки сліз від очей своїх вилила, а сокрушене маючи серце, не могла перестати плакати. І повеліла двом служкам своїм, кажучи: "Почекайте тут, і коли вийде святий той муж, котрий повчання чинив, підіть за ним і дізнайтеся, де живе, а повернувшись, звідомте мені". Служки ж повелене виконали й повідали їй, що мешкає при церкві святого мученика Юліяна. Вона ж тоді сіла й невдовзі написала своєю рукою блаженному Нонові таке послання:
"Святому учневі Христовому грішниця й учениця диявола. Почула про Бога твого, котрий небеса схилив і на землю зійшов, не задля праведних, а щоб грішних спасти. І настільки покорився, що з митарями їв, а на нього херувими зріти не сміють, із грішними поселявся і з блудницями бесіди вів. Ти ж бо, пане мій, котрий, як від християн чула, істинний раб є Христовий, не відкинь мене, котра хоче через тебе прийти до Спасителя світу і побачити пресвяте лице Його".
Таке послання послала до святого. Коли ж він узяв та прочитав, то відписав їй таке:
"Яка-бо ти є, одначе явлена Богу і ти, і думка твоя, і намір твій. Кажу-бо тобі: не спокушай простоти моєї, я є грішний служитель Божий. Коли воістину добре маєш зволення повірити в Бога мого і мене бачити бажаєш, то є зі мною інші єпископи, прийди отож і перед ними мене побачиш, наодинці ж зі мною бачитись не можеш".
Грішниця, прийнявши й прочитавши це, наповнилася великої радості і, старанно до церкви святого Юліяна прибувши, звістила блаженному Нонові про свій прихід. Він же, зібравши до себе інших семеро єпископів, повелів їй увійти перед себе. Тоді вона увійшла перед собор святих єпископів, кинулася із плачем на землю і, взявши за ноги святого Нона, сказала: "Молю тебе, пане мій, наслідуй своєму вчителеві Господу Ісусу Христу, яви мені свою благодать і учини мене християнкою. Я ж бо є, пане мій, море гріхів і безодня беззаконств, омий-бо мене хрещенням". Усі єпископи і клирики, які зібралися, умивали лиця свої слізьми, бачачи блудницю, яка прийшла із таким покаянням та вірою. Коли ж зміг її від ніг своїх блаженний звести, то сказав до неї: "Церковні правила не велять хрестити блудницю без поручителів, щоб знову до блудного життя не повернулася". Вона ж, почувши відповідь оцю, знову кинула себе в ноги його і, як колись євангельська грішниця Христові, так ця Нонові ноги омивала слізьми і волоссям голови своєї обтирала, кажучи: "Відповідатимеш перед Богом за душу мою; коли сьогодні не похрестиш мене, від рук твоїх нехай візьме Бог душу мою і тобі хай напише лукавий діла мої, отже, коли відкинеш нехрещену, будеш винуватцем блудного мого й поганого життя. Якщо не учиниш мене тепер чужою до лихих моїх діл, відкинуся від Бога твого й ідолам поклонюся. Якщо сьогодні нареченою Христовою не учиниш мене і не приведеш до Бога свого, то щоб не мав ти частки із Ним і зі святими Його". Всі тоді Чоловіколюбця Бога прославили, чуючи й бачучи таку блудницю, що так запалала до божественного бажання.