Вийшовши із затвору, блаженна Таїсія пробула п'ятнадцять днів, а потому впала в недугу, в якій, три дні прохворівши, із миром почила за Божою благодаттю. І перенеслася від ложа хвороби на ложе те, що його святий Павло Препростий на небесах бачив, уготоване їй, де возхваляється із преподобними у славі й радіє на ложі своєму навіки. Так грішниця й перелюбниця упередила нас у Царстві Божому, нехай би й ми молитвами її не були позбавлені того ж Царства. Амінь.
У тои-таки день пам'ять святої Пелагії-дівиці, котра при Нумеріяні-царі в Антіохії Сирійській, коли мала бути взята на мучення за Христа, помолилася Богові щиро і віддала в руки Його свій дух.
Місяця жовтня в 9-ий день
Святого апостола Якова Алфеєвого
Святий апостол Яків син був Алфеєвий, брат же митаря Матвія, євангелиста. Коли ж Господь наш Ісус Христос на землі у плоті був, вибрав на достойність апостольську незлобливих і правдивих людей, щоб послати їх на проповідь Євангелія у всесвіт; тоді й цього Якова вибрав і причислив його як достойного апостольському лику. І був Яків од дванадцяти апостолів, самовидець і слуга Христовий, проповідник Його таїн і наслідувач Його стіп. Прийнявши із іншими Святого Духа, що зійшов у вогненних язиках, пішов поміж язичників Христа проповідувати і наставляти заблуклих на путь спасіння. Ревністю ж божественною розпалився, як вогонь, терня безбожжя попалив, ідолів зруйнував і храми їхні розорив, усілякі недуги лікуючи і духів лукавих від людей відганяючи, і велику кількість людей до Христа привів, від них-бо нове собі дістав ім'я Сімені Божественного, насіяв-бо в серцях людських Боже слово, насадив віру і виростив благочестя, через це Сіменем Божественним і найменувався. Обійшов відтак численні країни, сіючи сім'я небесне і збираючи колосся спасіння людського; завершив хід свій Христовими слідами, був-бо наслідувач Христових страстей, — до хреста пригвожджений, Богові дух свій віддав. І зібрано було це Сім'я Божественне, святий Яків, із сторичним плодом у небесну житницю, де сам насичується баченням лиця Божого і нам того ж насичення молитвами своїми упрошує.
У той-таки день житіє преподобного отця нашого Андроника і святої дружини його Атанасії
У часи Теодосія Великого, царя грецького, був один муж із Антіохії, на ймення Андроник, за умілістю золотар. Цей узяв собі в жінки дочку одного золотаря Івана, ім'я ж їй було Атанасія, що значить безсмертя, — воістину-бо своїм святим життям безсмертну здобула собі славу, як кінець житія її покаже. Те отож подружжя, Андроник і Атанасія, живучи чесно і боговгідно, всілякими чеснотами себе прикрашало, багатство своє, якого мали значно, розділяли на три частини: одну частину тратили на вбогих, другу — на церковні прикраси, третю — на потреби дому свого. Від усіх-бо громадян шановані й люблені були через покірливість і добрі діла свої. Народили сина й дали ім'я йому Іван, по тому народили й дочку і дали ім'я Марія. Після народження тих двох дітей відмовилися пізнавати себе по-плотському, але жили в чистоті, як брат із сестрою. І було старатливе їхнє дбання й турботи про вбогих, служили-бо їм, на своїх руках хворих носили, обмивали, годували, одягали і від свого маєтку давали усяке заспокоєння страннім та жебракам в усі тижні, в середу і в п'ятницю в пості та молитві пробували. Так добре вони жили, і доброзволив Бог прикликати їх до досконалішого життя, щоб, покинувши все, пішли за єдиним Господом своїм Ісусом Христом, який залишив нам взірець, щоб слідували за стопами Його.