Почула про те сестра його, на ймення Євлампія, дівиця, що брат її Євлампій терпить муки за Христа, знялася й пішла швидко на те видовище й стала посередині, велеголосно мовивши до брата: "Чи не єдина нас мати породила, чи не єдині сочки нас вигодували, чи не єдиному Богу вірними ми є? Пощо ти, страждаючи за Христа, позбавляєш мене тієї частки? Пощо не звістив ти мені, щоб від початку разом із тобою понесла всі муки? Померти-бо і я хочу за Господа мойого, як і ти, і хай відають усі мучителі, що християнка я є і померти за Христа готова". До судді ж сказала: "Почуй, судде, і пізнай, хто я є: Христова раба, Христос же мій життя моє є і радість душі моєї, його люблю і йому хочу бути жертвою. Приготуй вогонь, приведи звірів, постав мучительні колеса, нагостри мечі, винайди всілякі муки і, коли хочеш, муч мене за Христа мого — все терпіти готова я, як і улюблений брат мій Євлампій".
Мучитель, почувши це й дивуючись такому дерзновенню, звелів бити в лице святу, і бита була довго, аж змінилася краса лиця її, і кров із носа та вуст потекла. Святий же Євлампій, словами укріплюючи сестру свою, мовив: "Сестро, не лякайся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може". Приготовано було, за мучителевим повелінням, конов, що вельми кипів, щоб укинути в нього обох, Євлампія та Євлампію. І коли хотіли вкинути їх, Євлампій поспішив сам увійти у конов; Євлампія ж, як юна дівчина, почала сумніватися і ніби боятися. Побачив брат її сумніви і покликав до себе в киплячий конов, як у якусь прохолоду, і сказав: "Не бійся, сестро, дерзай і ввійди сюди, бачиш, це мені не шкодить, і ніякого не відчуваю болю. І ти, коли тільки торкнешся до палючого цього вару, поміч Божу відчуєш і неушкоджена будеш". Свята, почувши це, швидко увійшла до брата в конов, і тоді вогненна загинула сила, і конов остудився, а святі, неушкоджені бувши, співали і славили Бога. Люди, котрі бачили те чудо, дивувалися, і повірило мужів числом двісті, і ісповідали себе, що вони християни, та й були вбиті мечем, померши від рук нечестивих ідолопоклонників. Беззаконний же суддя повелів святому Євлампію очі виколоти, святу ж Євлампію, за коси повісивши, бити, це вона терпіла, говорячи: "Дякую Тобі Боже й Творче мій, що сподобив ти мене, рабу свою, за святе ім'я Твоє постраждати". Тоді повелів мучитель вельми розпалити піч, щоб у неї вкинути святих. І коли піч розжарилася, святого Євлампія, сліпого вже, за руку повели — взяли його воїни та й укинули. Свята ж Євлампія не хотіла, щоб хтось вів та вкинув її, але сама пішла з радістю і, ніби у світлицю, у вогненну ту піч спішно ввійшла. Одначе й там не пошкодило святій: вогонь-бо у холодний перетворився; вони ж посеред полум'я ходили, пісню трьох юнаків співаючи і благословляючи Бога.
Не відав мучитель, що більше із ними чинити, і засудив їх на мечне усічення. І, взявши, воїни повели їх — мали вони руки зв'язані позаду. І коли на місце усічення прийшли, святий Євлампій дав під меча чесну свою голову й усічений був. Свята ж Євлампія ще перед усіченням віддала душу свою в руки Божі. І, побачивши її померлу, воїни не відсікли голови її.
Так святий Євлампій із сестрою своєю, святою Євлампією, закінчили подвига мучення і пішли вкупі до подвигоположника Христа прийняти від Нього вінця правди. їхніми молитвами хай сподобить і нас Царства свого Христос Господь, Йому ж бо із Отцем, і Святим Духом честь і слава навіки. Амінь.
У той-таки день житіє преподобного отця нашого Теофіла-Ісповідника