У той-таки день преподобного отця нашого ігумена Васіяна, що в місті Константинополі, обителі влаштувавши, учнів зібрав до трьохсот, у його ж обителі й преподобна Матрона, одягшись у чоловіче вбрання, іноком була достатній час.
У Пролозі в цей день покладено пам'ять преподобного Якова Постника, але й повторно пам'ять його березня в 4 день, там і житіє його дивися.
Місяця жовтня в 11-ий день
Житіє святого апостола Пилипа, один із семи дияконів він був, по тому в Тралії епископствував
Святий апостол Пилип родом був із Кесарії Палестинської, одружившись, чотири дочки-пророчиці мав, по тому від святих апостолів на дияконство вибраний і вкупі із святим першомучеником архідияконом Степаном рукоположений був, і служив святим з усією старатливістю, турбуючись про убогих та вдовиць. Після забиття святого Степана було гоніння на церкву Єрусалимську, і всі розсіялися по юдейських та самарійських краях, окрім дванадцятьох апостолів; тоді святий Пилип прийшов до Самарії й проповідував Христа, і весь народ однодушно слухав слова його, утверджував-бо проповідь свою численними чудесами, всілякі хвороби зцілюючи і проганяючи лукавих духів, котрі, волаючи великим голосом, виходили із людей. І була радість велика у тому місті через Пилипа, що, прийшовши, не тільки від недуг тілесних, але і від душевних зціляв тих, що проповідь його приймали і вірили в істинного Месію.
Був же там один волхв знаний та славний, йому ж ім'я — Симон, що чарівництвами своїми майже всю Самарію дивував, і всі його, як якогось великого, пошановували. Він, бачачи більшу силу Божу, що відходить від Пилипових рук, і слухаючи його благовість про Боже Царство і про ім'я Ісуса Христа, увірував і хрестився з іншими.
Якось з'явився ангел Господній Пилипові, велячи йому йти на південь, на дорогу, що вела від Єрусалиму у Газу, де йшовши, зустрів мужа, мурина, євнуха Кандакії, цариці муринської, котрий, бувши заради поклоніння в Єрусалимі, повертався у Газу, якою володів, і, сидячи в колісниці, читав пророчі книги. Його апостол навчив віри у Господа нашого Ісуса Христа й хрестив його в дорозі; після хрещення узятий був ангелом і занесений до Азоту і там, проходячи міста, слово Боже проповідував. По тому прийшов до Кесарії, де мав дім свій, і в ньому вкупі із чотирма своїми дочками, що були дівицями й пророчицями, якийсь час прожив. Тоді знову повернувсь у Єрусалим, де і єпископом від святих апостолів поставлений і посланий був на проповідь у Тралію Азійську і там багатьох, до Христа навернувши, хрестив і, великі чинячи чудеса, у глибокій старості відійшов до Господа.
У той-таки день преподобного отця нашого Теофана-Ісповідника, творця канонів, брата святого Теодора Начертанного
Преподобний Теофан народився від доброчесних батьків, що жили в Палестині і любили приймати подорожніх, мав він брата Теодора, котрий після страждання за святі ікони названий був Начертанним. Дбанням батьків Теофан із братом Теодором пізнав усілякі книжні премудрості, і були вони вправні філософи: розуміли світу цього непостійність та марноту, що минає образ його. Покинувши все, прийшли до лаври святого Сави і прийняли іноче життя, в якому в пості, в молитвах і в усіх чеснотах добре пробували. І сподоблений був Теофан пресвітерського сану, наданого йому через його досконале життя.
Настало в той час безбожне іконоборство, що всю Церкву Божу зсум'ятило і багато тих, що шанували святі ікони, були гонені та мучені, тоді й премудрі вчителі й захисники православ'я були послані від єрусалимського патріарха до царя Лева, вірменина, як вівці до вовка, щоб викрити його злочестя. Вони ж, прийшовши, стали перед лицем богопротивника того і дерзновенно викрили його злочестя, через що вельми постраждали і не тільки від того одного царя, але й від інших, які були після нього, царів: од Михайла Балби і від Теофіла, всілякі муки перетерпіли, рани й темниці, голод, спрагу, гоніння і на лицях накреслення, і ув'язнення, і численні біди. Були-бо гонимі й мучені через іконоборців проздовж двадцяти літ, і мучені, почавши від літа вісімсот сімнадцятого аж до вісімсот сорок другого, і в тих бідах святий Теодор помер; звершуємо пам'ять його грудня у 27 день. Теофан же дочекався церковного замирення, Михайло-бо, син Теофілів, прийнявши скіпетри Грецького царства, із матір'ю своєю Теодорою вніс святі ікони у Божу церкву і, поклонившись їм, усіх святих із ув'язнення звільнив і вельми пошанував. Тоді й Теофан святий звільнений був і поставлений митрополитом Никейської церкви за рукоположенням патріарха Методія, котрий знищив христоборну єресь. І склав святий Теофан урочистого канона на честь святих ікон та, й інші численні канони й писання корисні Церкві Христовій залишивши, від тутешнього життя перейшов до Господа і після багатоболісних трудів поселився у небесному покої.