Через деякий час знову Нумерій Максим, антипат, сів на судищі, і поставлені були християни на катування: спершу Тараха, як старшого літами, — суддя принуджував принести жертву, честь йому обіцяючи. Коли ж Тарах не тільки не підкорився, але й грубо судді відповідав, тоді повелів каменем йому розбити вуста і зуби вибити, а тоді рече до слуг: "Принесіте вогню і, простягши руки його, покладіть на них!" Тарах же мовить: "Не боюся тимчасового твого вогню, боюся, щоб колись, якби зволив нечестю твоєму, не впав у вогонь непогасимий". І коли було покладено вогонь на руки його, каже антипат: "Це спалюються вогнем руки твої, пощо-бо не полишаєш безумства свого і не покладеш жертви богам?" Відповідає Тарах: "Жорстокістю своєю хочеш привести мене до цього безуму, щоб погодився із волею твоєю, але знай, що з поміччю Бога мого міцний я в усьому і готовий на всі, які готуєш мені, муки".
Після цього повелів повісити його стрімголов і підкласти під нього сморідкого диму, також оцту лютого, із сіллю та синапом змішавши, влити в ніздрі його. Мучили усяко й Прова, так само й Андроника, б'ючи і палячи, гострим заліззям шарпаючи і сіллю рани посипаючи, але, не досягши нічого, повелів до завтра стерегти їх в узах.
Назавтра рече антипат до сотника Димитрія: "Клич мені нечестивих християн". Мовить сотник: "Ось стоять перед тобою, пане!" І каже антипат до Тараха: "Чи ще муки, і рани, й узи тобі не допекли? Послухай мене, Тараху, покинь свою віру, котра тобі без користі, поклади жертву богам, ними усе тримається!" Відповідає Тарах: "Не буде їм добре ніколи, навіть якби вони керували цим світом; їм-бо уготовано вогонь і вічні муки, і не тільки їм, але й усім, котрі волю їхню творять". Рече антипат: "Не перестанеш огуджувати нечестиво? Чи ж не знаєш, що через безсоромні слова твої відітну тобі голову й так скоріше дістанеш кінця мукам?" Відповідає Тарах: "Такий намір спочатку був, щоб швидкою смертю скорочений був біль мій. Тепер же продовж мені муки, хай росте в Господі подвиг віри моєї". Сказав антипат: "З тобою і друзі твої мають страждати і за законом померти". Відповів Тарах: "Безумно говориш, обіцяючи нам смерть, ті-бо напевне вмирають, котрі творять зло, ми ж не відаємо зла, але за Господа нашого страждаємо, сподіваємося від Нього прийняти воздаяння". Антипат каже: "Прокляті й нечестиві, якого воздаяння сподіваєтеся, зле і беззаконно живучи?" Відповідає Тарах: "Не подобає тобі, невірному, відати, яке уготував нам на небесах Господь воздаяння, заради Нього терпимо гнів ярості твоєї". Рече Максим: "Так до мене дерзновенно говориш, ніби друг ти мій мав бути?" Тарах відказує: "Не є друг я твій, але владу маю говорити, і цього мені ніхто заборонити не може. Бог мене укріпляє". Максим каже: "Я владу твою, яку маєш, викореню від тебе, нечестивий!" Відповідає Тарах: "Ніхто влади тієї від мене відняти не може: ані ти, ані царі твої, ані батько ваш — сатана". Максим-антипат рече: "Зв'яжіте його, оскільки безумний є". Відказує Тарах: "Коли б безумний був, погодився би на безчестя твоє". Коли ж зв'язали святого, говорить антипат: "Принеси жертви богам, перш ніж накладу на тебе муки за ділом твоїм". Відповідає Тарах: "Чини, що хочеш, але не подобає тобі, щоб загальні муки на мене накладав, оскільки воїном був, однак не думай, що боюся мук і хочу смиритися волі твоїй: наверни на мене всі, які вигадаєш, катування". Рече антипат: "Воїни завше за здоров'я царів своїх приносять жертви богам і сподобляються належної їм честі. Ти ж над усіх лихіший, бо і від вояцтва утік, і жертов принести не бажаєш, через те готуються тобі найлютіші муки". Говорить Тарах: "Чого яришся, тобі кажу: твори, що хочеш, нечестивий!" Максим рече: "Не гадай, що відразу тебе погублю, але, не припиняючи, мучити і знищувати тебе буду, рештки твоєї плоті віддам звірам на розтерзання". Тарах мовить: "Не обіцяй словами, але ділом швидко чини, що хочеш чинити". Максим каже: "Гадаєш, що по смерті твоїй якісь жінки з ароматами поховають тіло твоє, але й про це маю дбання, щоб до кінця погубити мощі твої". Відповідає Тарах: "І тепер над тілом моїм і по смерті чини, що хочеш!" Максим говорить: "Спершу поклади жертви!" Тарах відказує: "Безумний, багато разів мовив, що не покладу". Максим же, мучитель, до слуг рече: "Забийте йому лице і вуста". Коли били його, говорив Тарах: "Лице моє побив ти, душу ж мою оживив". Мучитель каже: "Окаянний, відійди від марнотних думок твоїх і поклади жертви богам, тоді зможеш од мук цих збавитися". Відповідає Тарах: "Гадаєш, що я безумний і що, на Господа уповаючи, не маю жити в небесах? Ти дочасно плоттю живеш, душу ж свою навіки погубиш!" Антипат же рече до слуг: "Рожни розпаліте і до щелеп його прикладіть!" Це терплячи, мовив Тарах: "І більше цього хоча учиниш, не відвернеш раба Божого, щоб поклав жертви богам". Тоді суддя повелів принести лезо: вуха йому відрізати, і шкіру із голови здерти, і вугілля вогняне на голову покласти. Тарах же говорить: "Коли й з усього тіла здерти повелиш, не відступлю від Бога мого, що мене міцно тримає, — щоб витримав я знаряддя твоєї злоби!" Коли все те сталося, рече антипат: "Заберіте рожни і, більше розпаливши, під пахву йому підкладіть". Тарах же терпів та й каже: "Хай побачить Господь з небес і нехай судить тебе!" Запитав антипат: "Якого Господа прикликаєш, проклятий?" Тарах же відповідає: "Його не знаєш, котрий воздає кожному за ділами його". Антипат же повелів його під сторожу взяти і другого на катування привести.