По тому зібрав лютих звірів і наготував арену, де, коли привели туди мучеників, випущено було на них ведмедицю, і гадали всі, що вб'є й розтерзає плоті їхні, але нічого звірячого не виказала, а, ніби пошановуючи їхні святі ноги, лягла при них і обійняла їх. Тоді випущено було лева, що не тільки впокорився, як і ведмедиця, але й чудніше в ньому виявилася Божа сила, бо, рикаючи, заговорив людським голосом, ганячи гонителів і таку їхню суворість. Вони ж, затуливши вуха, все те вважали за волхвування святих мучеників, тож суддя повелів їх в один рів кинути, наповнений новим негашеним вапном, але марно трудився безумний, супротивлюючись Богу, що береже своїх рабів усюди неушкоджено, бо, в тому вапні три дні пробувши, цілі та здорові вийшли.
Валерій же, наскільки більше бачив святих нездоланних, настільки більше ярився на них гнівом, і, взувши їх у залізні чоботи, повні гострих цвяхів, примусив бігати. Але так і не міг перемогти непереможних воїнів Христових. І розпалив вельми піч, укинув туди святих, а з ними й блаженна Агатоніка, сестра святого Папила, ввійшла посеред полум'я, бажаючи бути причастницею тих-таки подвигів і померти за Христа; піч же вогнена не тільки їх не спалила, але перетворилася силою Христовою у холодну: дощ-бо великий пішов, вогонь погасив і вистудив піч. Коли ж вийшли із печі святі неушкоджені, знову ведені були в темницю, в якій, ніби в церкві, Богові співали. Не знаючи, що учинити, мучитель, нітячись від поразки, конечний щодо них видав вирок: щоб усічені були голови їхні. Повели святих укупі із Агатонікою на місце усічення, раділи і зводили очі та руки свої на небо, не тільки про себе, а й про тих, котрі вбивали, молитви творячи. Й отак скінчили подвига свого, від убивчого меча померши. Святі ж тіла їхні, безчесно кинені і зневажені, вірні таємно взяли і чесно поховали, славлячи Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж із Отцем і Святим Духом честь і поклоніння навіки. Амінь.
У той-таки день святого мученика Флорентія, котрий із Солуня, по багатьох муках од вогню помер.
І преподобного отця нашого Микити-ісповідника, що спершу був Патрикіи при отці Никифорі і при сині його Ставрикїі.
І святого мученика Веніямина-диякона, що постраждав у Персиді за Христа.
Місяця жовтня в 14-ий день
Страждання святих мучеників Назарія, Гервасія, Протасія та Келсія
Святий Назарій народився у Римі від батька євреянина, матері ж християнки, її ім'я було Перепетуя, вона прийняла святе хрещення від святого апостола Петра. Дійшов хлопець віку і довго роздумував, якої триматися віри: а чи батьківської, а чи материної, і зволив бути наслідувачем святої матері своєї, її ж бо молитва багато йому допомогла просвітитися, і хрещений був у єпископа Лина. Коли ж досяг зрілого віку, досконалим і в чеснотах виявився: старанно-бо служачи Богу, не про своє, а про багатьох спасіння дбав, навертаючи невірних до Христа. Взяв-бо від батьків своїх достойну частку маєтку і з нього міг добродіяти неімущим; вийшов із Риму і прийшов до Медіолану, і там усе добре використав, творячи милостиню убогим і служачи від майна свого в'язням, які за Христа страждали. Тоді-бо царював нечестивий Нерон, і було гоніння велике за християн, і багато тих, котрі ісповідували Христа, тримались у вузах, і мучили їх; їм-бо святий Назарій служив, утверджуючи їх у вірі і до подвига укріплюючи.
У той час і святі мученики Гервасій та Протасій схоплені були від Ануліна-князя і вкинені до темниці. І приходив до них часто святий Назарій, утішаючи їх корисною бесідою, і полюбив їх вельми, бачив-бо їх наповнених любові божественної, і бажали вони щиро й душі покласти за Господа, котрий поклав за нас на хресті душу свою. І такою до них прив'язався Назарій любов'ю, що не бажав розлучатися з ними, але з ними вкупі волів страждати й умерти. Звідомився князь, що Назарій відвідує в'язнів, яких тримали в темницях, потрібне їм приносить і в християнській їх вірі утверджує, тож повелів схопити Назарія і привести до себе. І запи тав його, хто він і звідки, а довідавшись, що римлянин він є родом, християнин же вірою, радив йому, щоб не відкидався батьківських богів, що їх римляни від початку пошановують жертвами та поклоніннями. Святий же не тільки ради його не захотів послухати, але і всупереч говорив, фальшивим їхнім богам докоряючи і сповідуючи, що є єдиний лише Бог Ісус Христос. Тоді князь повелів його бити у вуста. Він же не перестав дерзновенно говорити й викривати нечестя їхнє, через це князь на більший гнів запалився і повелів палицями бити святого, тоді з безчестям прогнав його з міста. Блаженний Назарій, вигнаний бувши, радів, що сподобився прийняти рани за Христа і що заради правди є вигнаний, і згадував Христові слова: "Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради мене". Про те тільки печалився, що відлучився від улюблених друзів своїх Гервасія і Протасія, з ними-бо вкупі й померти бажав, і це його бажання згодом Бог сповнив. А в той час подобало йому в іншому краю послужити людському спасінню і відвернути багатьох од омани.