І преподобного отця нашого Юліяна-пустельника, що жив у Месопотамії, при ріці Євфраті, котра на горі Синайській; на камені, на якому пророк Мойсей бачив Бога, збудував церкву, що стоїть і донині. Τού-бо у лютий час гоніння на церкву, що було від Юліяна-відступника, молився до Бога й почув голос, що з висоти мовив: "Не тільки заради твоїх молитов, але заради інших багатьох молінь та сліз злочестивий Юліян заколюється". І вбитий був у той час поганий той відступник. Багато-бо цей преподобний Юліян чудес учинив силою Божою, відтак відійшов до Господа.
Місяця жовтня в 19-ий день
Пам'ять святого пророка Йоіла
Святий пророк Йоіл був від сімені Рувимового, із села Метиморового, пророкував про запустіння Єрусалима і радив постити, бо тим Бог умолений буває. Прорік-бо і вилиття Святого Духа на всіляку плоть і про Страшний суд, та й помер із миром і похований був у землі своїй, упередивши Різдво Христове на 800 років. Ім'я ж його тлумачиться: "Любов Божа", чи начаток, чи начало Боже.
У той-таки день страждання святого мученика Уара і з ним семи учителів Християнських, і пам'ять блаженної Клеопатри та сина її Івана
У царство Максиміяна, нечестивого римського царя, був у Єгипті хоробрий воїн на ім'я Уар, який таємно воював за Царя Небесного: через страх до беззаконних ідолопоклонників до часу затаював свою віру в істинного Бога, яку потім небу й землі розкрив, коли за Христа видовищем став ангелам та людям.
У той час Максиміян підняв гоніння на християн і послав послання в усі країни своєї області, щоб християн, які не захочуть принести жертви богам, забивали. Дійшло те повеління у єгипетські краї, і нещадно проливали християнську кров; всі-бо, хто служив Творцю, а не творінню, були ранені численними різними муками. Уар же, потаємний християнин, обходив уночі темниці, в яких тримали вірних за ісповідання Христове, і до них собі вхід у сторожів золотом купував, цілував вузи святих мучеників, омиваючи їхню кров, обв'язуючи рани, подаючи їжу і молячи їх, щоб випросили йому в Господа милість.
(мал.) Св. прор. Иоіл (гравюра з книги Тріодь цвітная, Київ 1627).
Якось схоплені були християнські вчителі, що ховалися у пустелі, числом сім, і приведені до князя єгипетського. Їх-бо князь допитав і, знайшовши міцними у вірі, достатні наніс їм рани і зв'язаних укинув їх у темницю. Довідався про них Уар, прийшов, за звичаєм своїм, уночі до тієї темниці, в яку святі вкинені були, і, давши сторожі багато золота, ввійшов до святих, тоді, звільнивши від вуз руки їхні, а з ніг їхніх кайдани скинувши, подав їм їжу і просив їх, щоб поїли, — уже-бо вісім днів голодні без їжі пробували. Припадав до їхніх ніг, цілував їх і прославляв страждання їхні, кажучи: "Блаженні ви є, раби Господні, добрі та вірні, які мають увійти в радість Господа свого, бо страждаєте за нього аж до крові. Блаженні ви, добрі подвижники, бо вам плетуться на небесах вінці правицею Вишнього, адже терпінням ідете на подвиг, що вас чекає, і маєте завтра, як вам відомо, страждання своє звершити. Блаженні ви, страстотерпці Христові, яким відчинене є Небесне Царство, бо страждаєте із Христом, який постраждав за нас, — коли із Ним страждаєте, із Ним і зацарюєте. Молю-бо вас, святі угодники Божі, попросіть за мене Владику Христа, щоб милостивий до мене був, бо хотів і я за нього страждати, але не маю стільки міцності, боюся-бо лютих мук, що їх на вас бачу". Відповіли святі: "Ніхто, улюблениче, котрий боїться, не є досконалий, ніхто не пожне, коли не сіяв, ніхто не увінчається, коли не постраждає. Згадай слова, що є в Євангелії: "Хто ж мене відцурається перед людьми, того і я відцураюся перед небесним Отцем моїм". Коли боїшся тимчасової муки, вічної не уникнеш; коли страшишся ісповідати Христа на землі, не будеш насолоджуватися баченням лиця Його на небесах. Іди-бо, брате, і ходи із нами шляхом мученичим до Владики, який дивиться на подвиги наші, з нами вкупі постраждай, таку-бо дружину не скоро знайдеш". Коли це сказали святі, розпалився Уар серцем до любові Божої і до терпіння Ісуса Христа і провів усю ніч оту в темниці зі святими мучениками, учення їхнє вислуховуючи з насолодою.
Коли настав ранок, прийшли слуги від князя в темницю взяти святих мучеників на суд і, ввійшовши, знайшли Уара, який сидів із в'язнями, і, від слів їхніх здивувавшись та вразившись, сказали: "Що тут робиш, Уаре? Чи не одурився ти, зваблений байками лукавих людей; чи не боїшся, що коли хтось звістить про це князю та вельможам, не тільки загубиш воїнський сан, але й життя свого позбудешся?" Відповів Уар: "А хто з вас має донести на мене князю, ви ж бо є мені друзі? Та й коли обмовите мене, готовий я за Христа померти з християнами" . Слуги-бо замовкли, взяли шестеро мучеників, бо сьомий занеміг од ран, тож, залишившись у темниці, помер, пішовши до Христа і відступаючи місце своє Уару, щоб він, заповнивши його місце, звершив страждання.