Коли Диоклитіян та Максиміян Геркулій, нечестиві царі, поклали свої царські вінці, скіпетри та багряниці, — Бог так захотів, щоб Церква його свята дочасно прийняла відраду від лютого гоніння, — настали після них двоє: у країнах східних після Диоклитіяна настав Максиміян Галерій, на Заході після Максиміяна Геркулія настав Константій, названий Хлор. Цей Константій народив Константина Великого від Єлени, інших же синів народив од Теодори, що була дочкою жінки Максиміяна Геркулія. А народжені від Теодори сини такі були: перший Константій, батько Галлія та Юліяна-відступника, другий же Далматіян, а третій Аннибаль. Умираючи, Константій Хлор залишив на престолі своєму сина Константина, котрий од Єлени, цей воював супроти Максентія, брата Теодори, жінки брата свого. Був тоді при Константині Артемій-дукс воїном, хоробрий у бранях. Коли ж явилося Константану знамення святого хреста, зображеного зорями, побачив те знамення очима своїми й Артемій і утвердився у вірі у Господа нашого Ісуса Христа, і міцно силою хресною перемагав ворогів, воюючи за царя свого Константина. Коли ж помер Константан Великий у Никомидії за навітом братів своїх, які таємно дали йому смертну труту, його смерть провістила зоря, звана комета. Залишилися після нього три сини його, із них першого назвав іменем Константин, другого іменем батька свого — Константій, третьому ж ім'я було Конста. Ці ж ото брати були спадкоємцями отчого престолу і розділили царство на три частини: старший брат Константан узяв горішню Галлію, яка є за горами Альпес, острови Бритійські, Германію та Іспанію, Англію та інше; молодший же Конста взяв долішню Галлію, чи Італію, і самий Рим, також Сицилію, і Іллірик, і Африку, а середній Константій, при ньому був і святий Артемій, прийняв східні країни, і Цар-град, і Єгипет і володів аж до Персиди, але невдовзі і братні жереби в його владу перейшли, бо старший брат Константан у битві був убитий. Молодшого ж Консту Магнентій, вождь воїв його, із воїнами своїми порадившись, пана свого убив, коли той був на ловах, але і сам згодом убитий був від Константія. І володів Сходом та Заходом середній брат Константій, який залишився. В його ото царство явилося в Єрусалимі на небі знамення хреста святого пречудне і пресвітле, сяянням-бо своїм сонячну світлість перекривало. Явилось у сам празник Пентикостії о третій годині дня, був-бо хрест простертий од лобного місця аж до гори Єлеонської, про що Кирило, патріарх єрусалимський, звістив цьому царю Константно.
На початку царства свого Константій побив ворогів батька свого: убив Константія, батька Галієвого та Ліянового, брата ж Константина Великого, убив і другого брата отчого Аннибаля і юного Далматіяна, подібного до Константина Великого. Сидячи ж достатні літа на престолі батька свого, побачив, що не має по собі наслідника, бездітний-бо був та й нікого з братів не залишилося, тож урадив собі за спільника і царству за помічника взяти когось із родичів своїх і прикликав Галлія, двадцятип'ятирічного, рідного брата Юліянового, свого ж двоюрідного, бо був сином брата його батька, його поставив собі у співправителі. Задля віри та утвердження одружив із ним сестру свою Константію і послав його на схід захищати царство від персів, був той хоробрий і у війнах щасливий. Сам же пішов на брань супроти Магнентія та Ветеріяна, їх-бо й переміг до кінця. Тоді Юліян, заздрячи брату своєму Галлію у царському сані, вдався до волхвування та всілякого бісівського вчення, відкинувся-бо таємно від Христа й приніс жертви бісам. Ховаючись зі своїм відступництвом, боявся царя Константія і брата Галлія, щоб не довідалися про безчестя його і не був од них скараний; тож називався тільки іменем християнським, а весь був бісівський, бісам-бо віддавався, щоб із їхньою допомогою зміг стати царем. Галлій же, брат його, узявши владу на Сході, вознісся серцем і захотів вийти на вищий ступінь царства. І вже не покорявся своєму добродійникові Конс-тантію, але й зле про нього намишляв і деяких вельмож, що не прихилилися до нього, повелів, прив'язавши до ніг кінських, волочити, і так люто погубив їх. Почув те Константій, послав вірних друзів своїх до нього, щоб відібрати царство. Вони ж, знайшовши його в Істрії, біля міста Полля, там і вбили його. Почув Константій про Галлієву смерть, вельми пожалів за ним, не велів-бо вбивати його, а тільки відібрати владу царську. І прикликав із Іонії у Медіолан брата його Юліяна, котрий мав двадцять і дев'ять років, і приєднав до царювання свого замість Галлія, і сестру свою Єлену з ним одружив. Доручив йому на збереження західні країни, а сам повернувся на Схід.
Почувши ж від одного єпископа, що тіла Христових апостолів Андрія та Луки поховано є в Ахаії (Андрія в Патрах, Луки в Тивії Біотійській), покликав достохвального Артемія і послав його взяти святі мощі та й перенести в Царгород. Пішов Артемій за повелінням царевим, приніс із великою честю мощі святих у царське місто, і сам від царя більшої честі сподівався, як достойний: дано було йому єгипетське начальство. І жив боговгідно, володіючи єгипетськими краями і розширюючи честь та славу імені Христового, численні ідоли скинувши та побивши.