Отже Вогнедан оповів коротко про насильницьке пробудження в ньому та сестрі дрімаючої сили. Сіллонець аж з крісла схопився… Тоді сів і знову прийняв незворушний вигляд. Крук дивився на Повелителя з похмурим захватом — сам безстрашний до повної самопосвяти, Вигорич поважав хоробрих людей. Князь Зелемінський лише моргав ошелешено, а тоді вимовив: «Вас вберегли Боги нашого світу»
- І ось, шановне панство, — говорив Вогнедан, — над нами нависла серйозна небезпека. Це через неї ми з Даною змушені були піти на такий ризикований крок, а не очікувати десять літ, аж доки здібності наші пробудяться вповні… Зо дня на день я очікую звісток з Моани. Або про смерть Імператора Іркана Шостого, або про його зрадницьке вбивство. Новим Імператором напевне буде князь Коронат Астеонський. Вам відомо, шановні панове, що Імперії, аби встояти під час зміни династії, потрібен ворог… Щоб об'єднати людність, і направити її зненависть проти зовнішнього, або внутрішнього ворога… Ми з вами, панове, нині є для Імперії і тим і іншим одночасно.
— Кісткою в горлі, - стиха буркнув Крук, котрий сидів зі мною поруч.
— Дуже образне порівняння, — посміхнувся до Крука Повелитель, — отже, для об’єднання Великої Моанії Коронату буде потрібна війна… У Північних Ровтах воїнів вчетверо більше, від того, що нині може дати Ельбер. Ми можемо їх перемогти! Так, брати мої, я говорю щиро — можемо… Але на цьому полі поляже півЕльберу… Квіт мого народу… Пане Крук… Ви знаєте про змінення?
— Я думав — це легенда, — трохи не пошепки вимовив квітанець.
— Це — істина, — сказав Вогнедан, — іншого такого народу немає в цьому світі… Якщо ми покладемо на полі битви тисячі молодих чоловіків, ельберійці виродяться через кілька поколінь… Ви думаєте, чому волхви завжди застерігали наш люд від змішання крови… З сусідами. З ішторнійцями, з моанцями… Мечиславе, не опускай очей, я сам такий же… Ми не можемо розливати на землю нашу кров. Тому я і наважився на цей страшний крок. Якби я помер — князь Данадільський повів би Ельбер до останньої битви! Битви, в якій би ми здобули волю, але втратили силу.
— Але тепер, — втрутився Зореслав, — тепер, Повелителю…?
— Тепер, — мовив Вогнедан, — ми з Даною вдвох можемо зупинити Короната…
Поміж присутніми пробіг легенький шерех. Не здивувалися, здається, лише Ольг з Непобором.
— Але, вельможне панство, — продовжував Вогнедан, — якщо ми з сестрою спопелимо Північні Ровти, виникне ще одне утруднення. Пане Білозіре! Ви є мейдистом… Чи пам’ятаєте ви останню главу Повчань Святого Старця?
— «Прийде звір величний, прекрасний, наче ранкова зоря… І погляд його буде вогнем, а з вуст скрапуватиме отруєний мед…, - процитував я, — і буде він спалювати лише порухом очей своїх… І військо, і кінноту, і колісничних бійців… І неможливо буде вбити його звичайною зброєю, а лише стрілою зі срібним гостряком, освяченою в двунадесяти храмах. І неможливо його перемогти руці людській, а тільки руці небесній»
— Портрет цього…е… звіра, — всміхнувся Вогнедан, — вам нікого не нагадує?
— Коли ми з Богодаром позбулися свого ішторнійського супроводу, — сказав я, — то знайшли у них у саквах срібні кулі… Мій пане, прекрасніший за денницю, вам зараз потрібно ще більше берегтися ішторнійських убивць…
— Ну, нині я можу особливо про них не дбати, — сказав Вогнедан, — недарма ж я пив оте Вербенине зілля… Але — уявіть собі… Моана залякана і замирена… Військо знищене. Та залишаться свідки… Ті, кому вдасться утекти… І ось — наступний поворот долі: Ішторн оголошує нам священну війну. Закликає до союзу всі мейдистські країни… Чи готові ми битися з усіма Західними Землями?
— А корабель? — діловито спитав Крук, — чи можна використати корабель?
От за це я і поважав колишнього сотника… Його зовсім не налякала можливість битися одному проти всього світу, він одразу почав шукати зброї.
— Можна, — мовив Повелитель, — можна розв'язати бійню… Можна й відбитися… Але, шановні панове… Я житиму довго…Я — дивний. Але я — не безсмертний. Коли підростуть онуки загиблих, аби помститись Ельберу, наших онуків нікому буде захистити. Навряд чи мої онуки успадкують Дар… І тому я пропоную такий план дій… Стрию Ольже, я знаю, що ви проти… Але інші мають це почути…