Повелитель вийшов з-за столу. Обдивився нас і знову усміхнувся.
— Отже, до справи… Ми вичікуємо, коли сюди підійдуть Північні Ровти. Оскільки воювати в болоті вони не будуть, а на Збраславську рівнину вже не поткнуться, то вийдуть на єдине, придатне для битви місце — біля Предслава. Всім відомо, що через Страгійські болота на Південь ведуть лише два шляхи — Збраславський і Предславський. Якщо Збраслав — ключі Ельберу, то Предслав — його брама. Звичайно, ми посилимо стеження, аби пан Коронат не виліз з болота на Збраславське поле. Та мені чомусь здається, що моанці не сунуться на місце, де вже їх одного разу бито. Отже, ми теж збираємо військо. Все — як минулого разу. Ніхто і знати не має, що битви — не буде… Шикуємося при повному озброєнні… І тут починаються дива…
Сині очі правителя спалахнули, і нас наче обвіяло теплим вітром.
— Я, — продовжував він, — прилюдно викличу на поєдинок пана Короната. Я маю змогу зробити так, аби він на той поєдинок вийшов. Двобій керманичів — такого Велика Моанія не бачила, мабуть, з часів збирання земель… Можливо з ним буде секундант, тоді зі мною піде Мечислав…
— Піду, — оксамитним голосом промурчав Веданг, — з превеликою радістю… Я навіть уявляю, який сучий син буде тим секундантом…
— Поєдинок, — сказав Вогнедан, — буде чесним… Людським…Без усяких там дивних штучок. Ніхто нічого не повинен запідозрити… Зрештою, я володію мечем краще за Короната.
— Оце буде розвага! — сказав Мечислав мрійно.
— Ну, а опісля загибелі Імператора, — закінчив Вогнедан, — наш ворог трохи розгубиться… І тут, можливо, ми їм в цьому допоможемо… На кораблі є прилад, дія якого викликає у людей напад безпричинного панічного страху… Поява корабля не буде витлумачена так однозначно, як мої …е…здібності спалювати порухом очей…Зрештою, Святий Старець навіть гадки не мав про існування такого дива. Тим більше, коли військо в страху утече, мало хто довірятиме розповідям очевидців, котрі зганьбили себе. Що до наших людей — то корабель пройде над ними, зависне… Відкриється люк, в ньому з’явиться Дана… Небесна Дана Ллон…
— Там, всередині, - мовила княгиня Ведангська, — є одежа… З тканини, що не псується століттями… Саме в тих шатах наші пращури вперше побачили дивних…А потім Горицвіт увімкне захист, і корабель стане незримим для ока.
— Так народжуються легенди! — сказав Мечислав і ніжно глянув на свою подругу.
— Авжеж, — всміхнувся Вогнедан, — видіння буде записане до історії Ельберу…
Правитель сів, показуючи, що він сказав усе. Додав тільки:
— Давайте по колу, можні… Пан Мечислав Ведангський?
— Підтримую! — сказав Дракон, — Найкращий вихід… І яке задоволення!
— Пані Дана Ведангська?
— Підтримую! — кинула княгиня, — досить смертей! Ельбер заслужив на спокій!
— Пан Ольг Данадільський?
— Проти! — похмуро мовив батько, — Вогнедане, ти занадто ризикуєш власною особою…Будь-кого з нас можна замінити, тебе — ні! Досить з мене того страху, що я його натерпівся в Чорногорі!
— Пан Крук Квітанський?
— Підтримую! — вимовив Крук, — людська кров — не водиця… А моанців не гріх і обдурити…
— Пан Непобор Сіллонський?
— Проти! — несподівано вимовив срібний, — якщо не знищити ворога — він повернеться!
— Пан Зореслав Зелемінський?
— Проти! — озвався Зореслав, — вони прийдуть знову, і вдруге вже їх не обдурити. Треба накласти їм так, щоб довго пам’ятали!
— Пан Богодар Ставський?
— Підтримую! — сказав Богодар, — війна — гидке видовище… І якщо можна цього уникнути…
— Пан Білозір Лелег? — спитав Повелитель
Я вже з хвилину думав, як відповісти… Якщо проти — голоси розділяться чотири на чотири… Отже — вирішувати має Повелитель… А його голос, звісно, буде в підтримку власного плану… Якщо я підтримаю правителя — п’ять на три на користь його задумів… Але ж і задум… Знову важити власним життям…
— Проти, — вимовив я врешті, - на поєдинок має йти хтось інший… Не ви… Ваше життя — занадто велика цінність…
— Гаразд, — сказав Вогнедан, — мій голос, отже, вирішальний… Відповідаю на заперечення… Вони — не повернуться… Хоча б тому, що в Моані знову почнеться боротьба за трон. Бійка буде такою, що імперцям ще довго буде не до нас. Адже, законним претендентом на трон Моани, по крові Яструбів, лишуся тільки я…
По колу пронісся тихий смішок.
— Втім, — усміхнувся Повелитель, — я не врахував ще одного претендента з імператорською кров’ю в жилах… Однак цей шляхетно уроджений теж на нашому боці… Пан Білозір Лелег, він же Ешіор Керін, брат у перших князя Короната через його сестру Елу Астеонську…