Выбрать главу

— Я не дозволю, — в голосі Іргата закипало шаленство, — аби моя донька вийшла заміж за цього…цього нащадка бісів, і народила вогняного смока!

— А сам ти чиїм є нащадком, Парде? — спитала Вербена різко.

— Я — брат у перших імператора Корога! — ревнув князь Чорногорський, — нині правлячого! А моя донька буде княгинею Зелеміню! І житиме довго і щасливо! І народжуватиме людських дітей! Будете опиратися цьому — знищу! Так і передай Ольгу, коли з’явиться! Що доньчине щастя мені дорожче за усю оцю вашу маячню!

Коли розгніваний Пард поїхав геть, ми з Мальвою теж почали збиратися до Ігворри. Ружена і Воїн нині були у місті, навідували сестричку Півонію, якою опікувалась пані Дивина Птаха, придворна дама і подруга небіжчиці Денниці. Вербена не тільки не почала бурчати, що нам аби втекти від домашніх справ, а й сама зібрала нам речі.

- І люди і зорі, - пробурмотіла вона, — хто завгодно може стати зброєю судьби

Пані Дивина Птаха жила в невеличкому будиночку Верхнього Міста. Окрім Півонії з нею проживав її син-підліток. Старший син служив у чоррах. Це його Ольг показав мені в Данаділі. Пані Дивина, що була родом з Боговладу, покинула Данаділ, бо ворожнеча між братами стала нестерпною.

У неї ми і застали усіх Ведангів. Півонію, восьмилітнє гарненьке дівча, розважав син господині, Сокіл. Воїн та Ружена обговорювали щось дуже схоже на план бойових дій…Тут таки сидів мій давній приятель Змагор. Як виявилося, князь Іргат, приїхавши, вигнав їх із замку і відцурався родичання. Конвалії ж сказав, що за два дні обвінчає її з князем Фотіном. Панночка, яка до того лише оченятами кліпала, тупнула ніжкою і заявила, що за Фотіна не піде ніколи, і якщо вже вибирати між двома князями, то вона з великою радістю стане княгинею Ведангською… Нині Веданги розробляли план викрадення панночки трохи не з-під вінця.

Ми з Мальвою з превеликою радістю приєдналися до цього романтичного задуму. У Мальви одразу ж виникла блискуча ідея. За її планом ми з нею мали, ніби нічого не знаючи, завітати завтра до замку. Конвалію зараз тримають трохи не під охороною, але ж наречена мусить мати дружку… Хоча б одну… Мальва сподівалася, що її допустять до подруги, а тоді вона переодягне Конвалію в своє вбрання. Я ж мусив вивести панночку з замку під виглядом Мальви. Дівчата були однакові на зріст, щоправда Мальва була трохи повніша і мала інший колір волосся. Однак вона сподівалася, що гридні не будуть зазирати їй під капелюшок і взагалі — дуже приглядатися. Можливість шлюбу «їхньої панночки» з Фотіном Зелемінським обурила усю княжу челядь. Ігворрці вважали, що схожий на жабу зелемінець не пара чорногорській красуні.

Було у цьому задумі одне слабке місце… Як-то поведеться князь Іргат, коли замість доньки побачить Мальву… Розгніваний він був добряче, а тут розгнівається ще більше… Мальва запевняла, що вона-то ладна й постраждати задля щастя друзів, але з нею нічого не станеться… Ну, не уб’є ж її пан Іскра… Покричить, звичайно, так на те він і батько… Про Сповнення Видіння і таке інше ніхто й слова не проронив, але все це наче бриніло в повітрі.

— Ну, гаразд, — врешті озвався Веданг, — замість тебе вийде вона… На голову можна буде накинути мантильку… Але ж князь Іскра… Я ніколи його таким не бачив… Раптом трапиться щось лихе…

— Одного разу в такому стані, - підхопив я, бо дуже хвилювався за Мальву, — він викликав Ольга на двобій…

— Ну, мене він не викличе! — засміялась Мальва, — двобій з панночкою — це занадто…

— Мальво, — сказав я, — ти теж була при тій розмові… За законами Імперії — ми є підданцями Чорногорського князя… А якщо у пана Іскри зовсім…зірве дах?

— Він же наш родич, — щиро здивувалась Мальва, — ну як ти навіть можеш думати про таке…

— Гаразд, — звернувся я до Воїна, — приведу Конвалію сюди, а далі що?

— Поїдемо до Ведангу, — сказав Воїн, — ми вже з рік могли б повернутись додому. Батька виправдано…посмертно. Нас відновлено у правах… А у Дубні — новий губернатор

— Ольг домігся?

- І Ольг і князь Іскра… Обидва… Мені соромно перед родичем Пардом…

— Ти маєш думати про Конвалію! — втрутилась Ружена, — Вона тебе кохає! Невже ти віддаси її жабі?

— Я не знаю, — мовив Воїн поволі, - чи кохає вона мене…

Дівчата навперебій запевнили його, що йому гріх і сумніватись. Вечір пішов на те, аби найняти карету і домовитись при від’їзд. Зранку ми з Мальвою рушили до замку. Нас пропустили до панночки. Конвалія видко проплакала всю ніч, бо мала червоні оченята і запухле личко. Наш задум викликав у неї буремну радість. Панночка покликала покоївку і зачинилася у спочивальні з нею та Мальвою.