Наша з Мальвою криївка була знайома Воїну з минулого року. Він сів на плетеному ліжнику, схрестив ноги і запитливо глянув на мене.
Я коротко передав йому підслухану розмову, а наприкінці не втримався і розревівся вголос.
— Не треба, — протягло мовив Воїн, — мене не треба соромитись… Я давно знаю… Я бачив тебе маленьким… коли мій батько з Ольгом привезли тебе до нашого замку. Відтоді минуло вісім літ.
— А твій батько, виходить, теж знав?
— Авжеж…За Ольгом була погоня. Він ледве не загинув… Я побачив це у видінні. Батько кинувся на поміч і встиг перехопити вбивць… Я пам’ятаю… Ольг був весь залляний кров’ю…Ти теж був в його крові… Батько сказав тоді до Ольга: «Маєш кровного сина, побратиме»
— Я цього не пам’ятаю, — мовив я розгублено, — а скільки ж тобі було літ?
— Чотири роки, — спокійно мовив Воїн, — це було моє перше видіння. Я сам тоді трохи не вмер… А ти був зовсім дитям, тому й забув про все.
- І що ж мені тепер робити?
— Просто жити далі, - ледь усміхнувся Воїн, — це треба перетерпіти.
— Мене не віддадуть кудись на виховання?
— Ти занадто дорого обійшовся Ольгу, аби він міг позбутися тебе, — хмикнув Воїн, — колись він тобі оповість, як захоче.
— Воїне, — озвався я стиха, — а що значить — «торгувати малиновим вином»
— Малинове вино біжить по нашим жилам, — мовив Веданг, — ним ми платимо за волю.
— А що таке Ельбер?
Воїн хмикнув:
— Тебе занадто оберігали…
— Або не довіряли…
— Та ні… Власне, це ніяка не таємниця, але за це слово можна мати великий клопіт.
Воїн взяв гілочку і провів нею по втоптаній землі.
— Подивимося, — сказав, — як ти знаєш імперське землезнавство. Ось півострів Голова Змія. Що на ньому?
- Імперія Ішторн…
— Добре, — гілочка почала креслити лінії, - отут що?
— Починається Шия Змія. Чорногора…. Гірський хребет та наше князівство…. Південний кордон Моанської Імперії.
— Вірно… Ось тече ріка Дана… Ось вона розширюється… Що тут?
— Данаділ, — охоче відповів я. Несподіваний урок землезнавства відганяв смутні думки. — Моанською — Тоаніл.
— Данаділ… Провінція, імператорським намісником південної частини якої є Іргат Чорногорський. Він успадкував намісництво від матері, принцеси Шаніли…
— Сестри імператора Отона Другого, батька теперішнього імператора Корога… — підхопив я.
— При сторонніх треба додавати — «хай славиться його ім’я», — сказав Воїн серйозно, — це тут, у Чорногорі, завдяки князю Іргату, за невживання гучного титулу не тягнуть до буцегарні… А чільне місто Данаділу?
- Іркана… Власне, наші звуть його Боговладом…
— Гаразд… Отут, ближче до побережжя, що?
— Квітан… Чільне місто — Дар… Моанською — Тарг… І вся провінція — Тарг…
— Добре… Оцей острів — як зветься?
— Блакитна Зірка… Він — незалежний… Там — пірати…
— Добре… Ще цей острів зветься. Сіллон-Сінд. Мовою Богів. А ось тут, за Квітаном та Данаділом — Веданг.
— Це що, всі ваші землі? — вигукнув я, слідкуючи за паличкою, — але…
— Колись були наші… Нині вони поділені на два воєводства — Дубненське та Радинське. Ведангам тут належать лише руїни замку та два села. Гаразд, а тут що?
— Князівство Зелемінь… Стольне місто — Зелибор… Моанською — Зерт…
— Добре…, - вкотре вже сказав Воїн, — а все це разом як зветься?
— Разом? — спитав я розгублено, — та, власне — ніяк… Моахетанг… Південь Імперії…
— Ельбер, — всміхнувся Воїн, — Від Чорного Хребта до боліт Зелеміню… Ельбер Прекрасний, хай повстане він з попелу і житиме вічно!
Я зіпнув ротом. Може, мені й не довіряли, але дурнем я не був.
— То що, ми всі — самостійники? Навіть не просто собі коромольники?
— Це ти моанський Звід — Літопис читав? — засміявся Воїн, — ох і не люблять самостійників просвітителі наші… Я чого тобі про це розповідаю… Ти і так забагато почув, так щоб не спитав у когось… не того, що таке Ельбер. Декотрі від цього слова звіріють. Сам бачив.
— А чого… — почав я, але Воїн поклав мені два пальці на вуста.
— На деякі питання, — сказав, — я не відповідатиму… Підрости…
— Мені лише цікаво, чому дід назвав батька «останнім з Саламандрів»
— А, ну про це ти все одно дізнаєшся, — сказав Воїн, подумавши, — я й то дивуюсь, як ти ще не дібрався до Вербениних книг…
— Ще не дібрався, — зізнався я, — але Мальва обіцяла…
— Дібрався б — знав би, що таке Ельбер… А Саламандри — його Повелителі…