Авторів, проте, не розшукував, та навіть тих, на кого надійшов донос у сенат, заборонив строго карати. 3. Якось, коли Нерон проходив вулицею, кінік[645] Ізидор привселюдно в очі йому заявив, що про нещастя Навплія[646] співає добре, а своє добро розтратив марно. Дат, ателланський актор, у пісні, що починалася словами “Будь здоровий, батьку, будь здорова, мати” показував руками, що пливе та п’є, намагаючись так показати загибель Клавдія й Агриппіни, а під час останньої строфи, “Вас ноги до Орка ведуть”[647], вказав на сенат. Однак Нерон лише вислав актора й філософа з міста і з Італії — чи то ненавидячи свою неславу, чи прагнучи не озлоблювати таланти визнанням образи.
40. Такого правителя світ терпів майже чотирнадцять років і, врешті-решт, звільнився від нього. Початок цьому поклав Юлій Віндекс, вождь Галлії, який тоді був пропретором цієї провінції. 2. Астрологи вже давно провістили Неронові, що його колись скинуть, на що він влучно сказав: “прогодує нас наше ремесло”, тобто це мало слугувати виправданням для його мистецтва кифареда, що було розвагою для правителя і необхідністю для простолюдина. Деякі після відходу обіцяли йому панування на Сході, хтось навіть прямо говорив, що це буде Єрусалим, а ще інші пророкували йому відновлення давньої слави. Схиляючись до останнього пророцтва, втративши Британію і Вірменію та згодом повернувши їх[648], вважав, що уник фатальних небезпек. 3. Тож порадившись із оракулом у храмі Аполлона Дельфійського, почувши сімдесят третій рік як пересторогу, подумав, що тоді й помре: проте не замислився про вік Ґальби. Тому пройнявся вірою як щодо незламного теперішнього, так і щодо спокійної старості, так що навіть втративши коштовності у кораблетрощі, сказав усім друзям, що риби винесуть їх для нього[649]. 4. Про повстання галлів довідався, будучи в Неаполі — того ж дня, коли убив матір; звістку сприйняв надзвичайно спокійно та легковажно: виглядало навіть на те, що він втішився нагоді розграбувати найбагатші провінції, ввівши там закон військового часу. Тут же вирушив у гімназій та захоплено спостерігав змагання атлетів. А в обідній час отримав ще тривожніші звістки, та лише пригрозив бунтівникам розправою. Відтак протягом восьми днів поспіль нікому нічого не відписував, не давав ані вказівок, ані доручень: мовчки забував про справу.
41. Однак підбурений щораз нахабнішими та частішими едиктами Віндекса, послав листа сенатові, закликаючи відімстити за нього та за республіку, хоча сам не з’явився, перепросившись через біль у горлі. Ніщо його так не образило, як те, що Віндекс назвав його “поганеньким кифаредом”, та ще й Агенобарбом замість Нерона: відповів на те, що родове прізвисько, яким його називають задля образи, прийме назад, позбувшись того, яке прийняв при всиновленні; всі інші звинувачення відкинув як хибні, не подавши жодного аргументу, окрім того, що вони закидають йому незнання мистецтва, в якому досяг досконалості такою важкою працею — ще й питав багатьох, чи вони знають кращого, аніж він. 2. Коли ж вістки почали приходити одні за одними, зірвався й подався до Рима. В дорозі неймовірно захопився зовсім незначним знаменням: побачив монумент, що зображав римського вершника, який тягнув за волосся скинутого галльського воїна. Вибухнувши радістю від побаченого, почав дякувати небові[650]. Прибувши, не виступив ані перед сенатом, ані перед народом, а зібравши визначних людей у себе, провів швидку нараду й решту дня демонстрував їм нові й невідомі досі гідравлічні духові інструменти, розповідав про будову й особливості кожного, а також обіцяв показати їх у театрі, якщо, мовляв, дозволить Віндекс.