57. Відійшов на тридцять другому році життя, того ж дня, у який колись вбив Октавію[676]: народ настільки втішився, що простолюд, натягнувши каптурі свободи[677], бігав по всьому місту. Попри те, не бракувало й таких, що протягом довгого часу прикрашали його могилу весняними та літніми квітами, виставляли на ростральних трибунах його статуї у претексті, видавали едикти, начебто він живий та у швидкому часі повернеться на біду недругам. Навіть парфійський цар Вологез, виряджаючи посланців до сенату для відновлення союзу, слізно просив, щоб шанували пам’ять про Нерона. Та навіть двадцять років опісля, коли я ще був підлітком, з’явився один чоловік невідомого походження, який видавав себе за Нерона[678], а його ім’я настільки поважали парфіяни, що вони ревно його підтримували та неохоче видали.
7
Ґальба
1. Рід Цезарів закінчився Нероном[679]: про це попереджувало багато знаків, і насамперед слід розповісти про два найочевидніші. Як тільки Лівія одружилася з Августом та поверталася на своє помістя у Вейях, над нею раптом появився орел, що ніс білу курку, а вона в дзьобі тримала гілочку лавру. То ж орел впустив курку просто на коліна Лівії: вона вигодувала птаху, виплекала й гілочку. Курка вивела стільки куряток, що й до сьогодні ця вілла зветься “Курячою”, а з гілочки розрісся такий парк, що лавр для тріумфу Цезарів брали саме звідти. Був навіть звичай одразу садити нове деревце на місці використаного, і помітили, що деревце засихало разом із смертю того, хто його посадив. Отож на останній рік правління Нерона і парк увесь засох до кореня, та й кури всі, які були, поздихали. А ще якось блискавка ударила в храм Цезарів, і з усіх статуй попадали голови, й Августові навіть вибило скіпетра з рук.
2. Нерона заступив Ґальба, який не мав жодного стосунку до родини Цезарів, однак належав, без сумніву, до визначного й величного роду, оскільки завжди писав на своїх статуях, що є правнуком Квінта Катулла Капітолійського[680], а ставши імператором, у передпокої виставив свій родовід, у якому виводив свій батьківський рід від Юпітера, а материнський — від Пасифеї, дружини Міноса.
3. Довго було б перелічувати всі постаті й достоїнства цього роду, та про його сім’ю розповім дещо. Точно невідомо, хто перший із Сульпіціїв і за що дістав прізвисько Ґальба. Одні вважають, що хтось із родоначальників довго тримав якесь іспанське місто в облозі, поки нарешті не спалив його смолоскипами, помастивши їх ґальбаном[681]; інші, що протягом довгої недуги постійно користувався ґальбою, тобто ліками, що загорталися у шерсть; ще хтось говорив, що був дуже повний, а це галли називають ґальбою, ще інші — навпаки, нібито був такий худий, як комаха, що живе у дубовій корі й зветься ґальбою. 2. Прославив цей рід консуляр Сервій Ґальба[682], який був чи не найвизначнішим оратором свого часу. Кажуть, що коли він обіймав посаду претора в Іспанії, зрадливо вбив тридцять тисяч лузитанців, що спричинило війну з Віріатом[683]. Онук його був легатом Юлія Цезаря у Галлії: але Цезар не допустив його до сенату, і він образився на нього та примкнув до змови Кассія й Брута, за що був покараний відповідно до Педієвого закону. 3. Від нього походять дід та батько Ґальби-імператора: дід більше славився своїми студіями, а не посадами — не просунувся далі, аніж претор; зате видав доволі розлогу та цікаву історію. Його батько був консулом і дарма, що був низького зросту, до того ж горбатий, та не мав значних успіхів як оратор, все ж наполегливо виступав у судах. 4. Одружений був спочатку із Муммією Ахайкою, онучкою Катулла й правнучкою Луція Муммія, що зруйнував Коринт, а згодом — з Лівією Оцелліною, доволі багатою та гарною жінкою. Говорять, що вона прагнула вийти заміж за нього через його знатне походження, і навіть ще палкіше після того, як він, аби не виглядати брехуном, у відповідь на постійні домагання відвів її у безлюдне місце і скинувши одяг, показав свою тілесну ваду. Від Ахайки мав синів Гая і Сервія. Старший, Гай, розтративши своє майно, покинув місто, а коли Тиберій заборонив йому брати участь у виборах на посаду проконсула, покінчив життя самогубством.
679
Нерон був останній, хто носив це ім’я, оскільки був споріднений з родом Августа, і після нього це ім’я набуло статус титула.