40. Врешті, Цезар повернувся до впорядкування справ у республіці: виправив календар, який раніше через неуважність та часті недоречні вставляння жерців став настільки неточним, що навіть свято косовиці не сходилося з літом, а свято збору винограду не припадало на осінь: пристосував рік до кругообігу сонця, так що у році стало триста шістдесят п’ять днів, бо усунув місяць, який були додали через невігластво, а натомість додав один день на чотири роки. 2. А для того, щоб надалі січневі календи сходилися з новітнім часом, то між листопадом та груднем вставив ще два інші місяці: отож цей рік, так, як він його улаштував, складався із п’ятнадцяти місяців, разом із тим, який був доданий через неуважність, оскільки належав до цього року за попереднім порядком.
41. Доповнив сенат, добрав патриціїв, побільшив число преторів, едилів та квесторів, а також кількість нижчих посадовців; до того ж, відновив тих, що були звільнені з посади постановою цензора чи судовим вироком за звинувачення в хабарництві. 2. Щодо виборів, то розділив голоси з народом так, що, за винятком претендентів на консульство, половину кандидатів обирав народ, а іншу половину він призначав сам. І в коротких записках, що розсилав по трибах, повідомляв так: “Цезар, диктатор цієї триби. Доручаю вам (того чи того), щоб у вашому виборчому окрузі отримав таку посаду”. Допустив до керівних посад також синів тих, що були засуджені в часи Проскрипцій. Реформував суд, встановивши лише два класи — вершницький та сенаторський, ліквідувавши клас ерарних[67] трибунів, який був третім. 3. Влаштував перепис населення, провівши його не за попередньою традицією, не за місцем, а поквартально — через власників помешкань; а також кількість тих, що отримували зерно за громадський кошт, скоротив із трьохсот двадцяти тисяч до ста п’ятдесяти; а щоб не було подальших заворушень з приводу списків, то постановив, аби щорічно на місце померлих записували за жеребкуванням тих, яких не було у списку.
42. Вісімдесят тисяч громадян розселив по заморських колоніях, а щоб підтримати належну кількість населення в місті, постановив, щоб жоден громадянин, старший за двадцять років, і молодший за сорок, який не пов’язаний військовою присягою, не покидав Італію більше, аніж на три роки поспіль, а також, щоб син сенатора не виїжджав за кордон, хіба що у почті претора[68] чи посадовця; і ще, щоб ті, які займаються худобою, приймали на пастухів не менше третини дорослих вільнонароджених громадян. Надав громадянство усім, що практикували лікарську справу в Римі, а також викладачам вільних наук[69], що спонукало їх самих поселятися у місті та заохочувало до цього інших. 2. Щодо грошових позик, то розвіяв сподівання на нові списки[70], до чого часто провокували попередники[71], натомість постановив, аби боржники розраховувалися з кредиторами відповідно до оцінки їх майна так, як воно вартувало ще перед громадянською війною, віднявши від загальної суми виплати все те, що зараховувалося як надлишок чи було виплачено, а такі умови погашали майже четвертину боргу. 3. Розпустив усі колегії[72], за винятком лише тих, що були утворені дуже давно. Побільшив кару за злочини, адже багаті тому легко йшли на злочин, що навіть під час вигнання усе їх майно залишалося за ними: і тому за вбивство вільного громадянина, як пише Цицерон, Цезар постановив позбавляти цілого маєтку, а за вбивство когось іншого — половини.
43. Правосуддя вершив надзвичайно вимогливо та строго. Звинувачених у хабарництві навіть позбавляв чину сенатора. Скасував шлюб одного претора, який одружився з жінкою, що розлучилася лише за два дні до того, хоча й не було підозри про перелюб. Наклав податок на товари іноземних купців. Використовувати лектики[73], пурпуровий одяг та самоцвіти дозволив лише деяким особам визначеного віку, і то лиш у певні дні. 2. Особливо дотримувався закону обмеження розкоші[74]: для цього розставив сторожів довкола ринку, які повинні були конфісковувати страви, що потрапляли під заборону, і відносити до нього, а також часом виряджав лікторів із воїнами, які відбирали просто зі столу те, що прогавили сторожі.
44. Що ж до впорядкування та розбудови самого міста, а також для безпеки та процвітання імперії, з дня в день мав чимраз більше задумів: насамперед, спорудити храм Марса, якого ніколи ще не було, засипавши та вирівнявши те озеро, на якому колись проводились показові морські битви, а на схилі гори Тарпей побудувати величезний театр; 2. цивільне право звести до єдиного певного порядку, а незмірну кількість різноманітних законів скоротити до найважливіших та найнеобхідніших, уклавши їх у кілька книг; доручив Марку Варону скласти та описати якомога більші грецькі та латинські бібліотеки і відкрити їх для загального доступу; 3. наказав осушити Помптинські болота і спустити Фуцинське озеро; провести шлях від Верхнього моря через Апеннінський хребет аж до Тибру; прокопати канал через Істм; приборкати дакійців, що вторглися у Понт і Фракію, а також піти війною на Парфіян через Малу Вірменію, попередньо перевіривши супротивника на досвідченість у бою. Але усі його дії та помисли зупинила смерть. Однак перед тим, як про неї говорити, не зайво буде у загальних рисах викласти все, що стосується зовнішності, звичок, стилю життя, характеру Цезаря як у громадянських, так і у військових справах.
72
Колегії, добровільні союзи вільних громадян (за професією чи сусідством), відігравали велику роль у політичному житті країни.