16. За все це майже всі сани тримали глибоку образу на нього, однак найбільше ненавиділи його воїни. Воєначальники, покладаючись на слова Ґальби, обіцяли воїнам винагороду значно більшу, аніж звичайно, за те, що вони присягнуть на вірність за відсутності самого імператора, а він згодом не тільки не дотримав обіцянки, але й погорджував, що звик не купувати воїнів, а набирати, — і саме тим налаштував усіх воїнів проти себе. Зрештою, залякуваннями й неприязню настроїв проти себе й преторіанців, бо звільняв багатьох, підозрюючи їх у спільництві з Німфідієм. 2. Однак найбільше шуму підняло військо у Верхній Германії, через те, що не заплатив їм за велику послугу в боротьбі з галлами й Віндексом. Вони перші зважилися підняти бунт: у січневі календи відмовилися присягати будь-кому на вірність, окрім сенату. Тож виславши посланців до преторіанців, повідомили, що їм не подобається імператор, обраний в Іспанії, і просили їх обрати такого імператора, який пасуватиме усьому військові.
17. Коли Ґальбі про це розповіли, то він вирішив, що такої неповаги удостоївся не так за свою старість, як за бездітність. Не довго думаючи, вихопив з-поміж натовпу, що вітав його зранку, Пізона Фруга Луцініана, відомого юнака знатного роду, якому завжди довіряв та призначав спадкоємцем свого майна й імені: назвавши його своїм сином, відвів до табору та всиновив на загальних зборах. Але навіть тоді навіть не згадав про хоча б якісь подарунки, і це дало Маркові Сальвієві Отону догідний привід здійснити свій задум через шість днів після церемонії всиновлення.
18. Ще від початку панування багато різних знамень вказували на кінець, що його чекає. Коли під час його подорожі[703] у кожному місті зліва й справа на узбіччях приносили жертви, один бик, приглушений сокирою, розірвав пута й кинувся до його колісниці та, здійнявши ноги, забризкав усе кров’ю; коли Ґальба виходив з колісниці, натовп штовхнув охоронця, і той заледве не поранив імператора списом. А як тільки-но ступив у місто і на Палатин, як земля задвигтіла і залунав звук, наче реве віл. 2. Далі були ще очевидніші знамення. З усіх коштовностей відібрав одне намисто з дорогих каменів та перлів і присвятив його своїй Фортуні Тускуланській, але раптово надумав, що воно достойне вищого місця, і присвятив його Венері Капітолійській. А наступної ночі приснилася йому ображена Фортуна, від якої забрали обіцяний дар, і сказала, що відбере в нього все, що сама дала. Нажахавшись, зірвався на самому світанку й подався в Тускул, щоб вимолити прощення за такий сон, а наперед послав служників приготувати все для жертвоприношення. Однак побачив там лише тепле вугілля у жертовнику, старого чоловіка в чорному одязі, що тримав ладан у скляному посуді та вино у глиняній чаші[704]. 3. Помітили також, що коли він приносив жертву на січневі календи, вінок упав йому з голови, коли ворожив, кури повтікали, а в день усиновлення[705], коли виступав перед воїнами, служники забули поставити на трибуну крісло, як годиться, а в сенаті курульне крісло поставили задом наперед.
19. Уранці того дня, коли його вбили, приносив жертву, і жрець попередив його про небезпеку, кілька разів повторивши йому, що вбивці близько. Незабаром після цього Ґальба довідався, що Отон захопив табір. Багато хто переконував Ґальбу, щоб він якомога швидше подався туди, аби подолати суперника своєю присутністю й авторитетом. Але він вирішив залишитися й укріпити охорону з легіонерів, яку розташував по цілому місту. Одягнув полотняний панцир, хоча й висловив сумнів, що він захистить його від стількох кинджалів. 2. Та все-таки повірив оманливим чуткам, які зумисне розпускали змовники, щоб виманити його на людне місце: хтось випадково запевнив його, що все вже закінчилося, що заколотників затримали, що решта війська вже підходить, щоб вітати його та підкорятися кожному наказу. Ґальба довірився їм та навіть вийшов назустріч військам, і коли якийсь воїн вихвалявся, що вбив Отона, запитав: “За чиїм наказом?” і так дійшов аж до форуму. Тут побачили його вершники, яким доручили вбити його. Пришпоривши коней, розігнали натовп і впритул підійшли до нього. Затримавшись на хвилю, накинулись та закололи, коли всі друзі повтікали від нього.
704
За звичаєм, вогонь мав горіти, молодий чоловік у білому мав стояти біля жертовника, ладан та вино мало бути у дорогому посуді.