Кларін
Сам його я взяв.
Сехиcмундо
Скажи,
Хто ти?
Кларін
Шалапут, гульвіса,
Я повсюди пхаю носа,
Адже я отой проноза,
Знаний скрізь і хитрий з біса.
Сехиcмундо
Тільки ти цієї миті
Мене втішив.
Кларін
Пане мій,
Я — утішник мандрівний
Сехисмундо всіх на світі.
Сцена четверта
Входить Астольфо.
Астольфо
Тисячу разів щасливий,
О мій принце, день і час,
Коли ви прийшли до нас,
Польське сонце, що сяйливе
Радість ллє по всіх низинах,
Обагряє краєвиди,
Бо, як сонце красовите,
Вийшли ви з-за гір камінних!
Встаньте, і ввінчає гоже
Лавр сяйливий вам чоло,
Хоч і пізно, та прийшло
Щастя.
Сехиcмундо
Бережи вас, Боже.
Астольфо
Вам прощаю з чистим серцем,
Що малу явили честь,
Не спитавши, хто я єсть.
Назовусь: Астольфо, герцог
Я московський і, щоб знали,
Ваш кузен, ми рівня вдвох.
Сехиcмундо
Таж, щоб тут беріг вас Бог,
Я сказав, цього ще мало?
Як хизуєтесь негоже
Тим, хто ви, то в інший раз
Я скажу, зустрівши вас,
Не оберігай вас, Боже.
2-й слуга
(до Астольфо)
Ваша світлість добре знає,
Що у лісі він зродився,
Де всьому цьому й навчився.
(До Сехисмундо)
Вас Астольфо поважає…
Сехиcмундо
Він набрид, як манія,
Що себе лиш знає й слуха,
Ще й не зняв він капелюха.
2-й слуга
Знатний він.
Сехиcмундо
Знатніший я.
2-й слуга
Все ж потрібно між собою
Шануватись вам обом
Більше, ніж комусь.
Сехиcмундо
А чом
Ви тут спорите зі мною?
Сцена п’ята
Входить Естрелья.
Естрелья
Ваша світлосте, сеньйоре,
Не зважайте на омани,
На престол зійдіть жаданий,
Позабувши зло і горе,
І віднині правте нами,
Як сумління вам підкаже,
Щоб життя лічили ваше
Не роками, а віками.
Сехисмундо
(до Кларіна)
Хто, скажи-но, ця відрада,
Знатна й гарна, хто вона,
Хто богиня ця земна,
Що до ніг їй промінь пада?
Кларін
Таж кузина це твоя,
Мій сеньйоре, це Естрелья.
Сехиcмундо
Ні, її вже не зорею,
Сонцем називав би я.
(До Естрельї)
Я зичливість випадково,
Вас побачивши, зустрів,
Хоч її й не заслужив, —
Дякую за добре слово.
Про добро почувши, я вже
Знаю — мить добра настала,
Ви зоря, що засіяла,
Мені радість дарувавши
Серед темної імли
Світлом тим, що благородить.
І навіщо сонцю сходить,
Коли день ви привели?
Дайте руку, і, як чашу,
Щоб наснагу спити ніжну,
Поцілую білосніжну.
Естрелья
Я ціню галантність вашу.
Астольфо
(убік)
Я пропав, як він візьме
Руку.
2-й слуга
(убік)
Чом же пропадати
Як завадить можна, брате?
(До Сехисмундо)
Не по правді це, бігме,
Так грубить, сеньйоре, ні,
Та й Астольфо…
Сехиcмундо
Ти зі мною
Вже не спорся, бо вспокою.
2-й слуга
Правду я сказав.