Сехиcмундо
Мені
Нудно від такої правди.
Правда тільки та підходить,
Що моїй натурі годить.
2-й слуга
Та, сеньйоре, сам сказав ти,
Що по правді чинять люди
Ті, хто кориться закону.
Сехиcмундо
Ще сказав я, що з балкона
Викину того, хто буде
Тут перечить на біду.
2-й слуга
Не на того ти напав,
Не такий я.
Сехиcмундо
Будь ласкав,
Я це зараз доведу!
Сехисмундо хапає другого слугу і виходить; усі йдуть за ним і негайно повертаються.
Астольфо
Що це? Хай нас Бог спасе!
Естрелья
Зупиніть його, ну й горе.
(Виходить)
Сехимундо
(повертається)
Він з балкона впав у море,
Захлинувся, та й усе!
Астольфо
Лють вгамуйте, щоб по стежі
Не пройти, всьому ж є міра,
Від людини і до звіра,
Від палацу і до вежі.
Сехиcмундо
Ця порада — не заслуга,
Слово ще одне і ви
Не знайдете голови,
Щоб носити капелюха.
Астольфо виходить.
Сцена шоста
Входить Басиліо.
Басиліо
Що тут сталось?
Сехиcмундо
Та нічого.
Я з балкона чоловіка
Кинув, бо допік драпіка.
Кларін
Це король, він судить строго.
Басиліо
Ти з людських почав утрат
Перший день своєї влади?
Сехиcмундо
Він поспорився заклятий,
І я виграв той заклад.
Басиліо
Прикро, принце! Я бажання
Мав зустріть тебе на волі,
Коли ти зірок і долі
Переможеш віщування,
Бачу ж я тебе жорстоким,
І почав ти все із кривди,
Бо найперше, що вчинив ти, —
Заподіяв смерть нароком.
Як же можу я з любов’ю
Рук торкнутися твоїх,
Коли ти убити зміг,
Вмивши їх людською кров’ю?
Ні, не можу. Хто б таки,
Взрівши меч, який багряну
Вмить завдав смертельну рану,
Не здригнувся? Хто б чуткий,
Що криваве місце взнає,
Де хтось смерть комусь прискорив,
Не страшився? За свій норов
Сильний теж відповідає.
На це місце я дивлюся,
На твої убивчі руки
І від тебе, повен муки,
Як від смерті, сторонюся.
І хоч я жадав з любов’ю
Обійнять тебе, горлаю,
Без обіймів покидаю,
Бо заплямився ти кров’ю.
Сехиcмундо
Обійтись без них я можу,
Як обходився до цього,
Коли батько мене строго
Взяв і вежі під сторожу;
На мені зганяв свій гнів,
Мав мене за бузувіра
І виховував, як звіра,
Як недолюда, ростив
І бажав моєї смерті, —
Щó з обіймів, як, марнí,
Буть людиною мені
Не дають вони простерті?
Басиліо
Мабуть, Бог мене впослідив, —
Це б життя тобі не дав я,
То б не знав твого безслав’я,
Злодіянь твоїх не відав.
Сехиcмундо
Якби ти життя не дав,
Я б не ремствував, тиране,
Та життя, тобою дане,
Ти ж у мене й відібрав.
Дати — це шляхетна справа,
Що не міряється злотом,
Але дар відняти потім —
То вже річ низька й лукава.
Басиліо
Красно дякуєш за всяку
Поміч і за те, горлаю,
Що ти принц уже!
Сехиcмундо
Чи маю
Я тобі складати дяку?
Ти душив мою свободу,
Тож, старий уже й похилий,
Що даєш біля могили?
Те, що є моїм ізроду!
Ти — мій батько і король;
Я вспадковую по праву
Всю цю велич і державу
І твою в державі роль.
Знай, хоч я в такому стані,
Та до тебе строгим буду,
Притягну тебе до суду
За той час, коли в кайданні
Я провів свій юний вік;
І вже дякуй, винуватий,
Що не правлю з тебе плати,
Бо ж у мене ти — боржник.