Выбрать главу
Естрелья
Поверніть портрет, Астольфо!

Забирає у нього з рук портрет.

Астольфо
Ні, сеньйоро…
Естрелья
Точно й рівно, Справді, тут відбито риси.
Росаура
Чи це мій?
Естрелья
Так, безсумнівно.
Росаура
А тепер хай другий дасть.
Естрелья
Свій портрет візьми і йди вже.
Росаура
(убік)
Хай буде уже, що буде, Я скажу, своє зробивши.
(Виходить)

Сцена шістнадцята

Естрелья
Ну, віддайте цей портрет, Знов прошу, хоча гадаю, Що не знатимуся з вами Більш ніколи; не бажаю, Щоб він був у вас, нехай би Тому, що його просила Так безглуздо.
Астольфо
(убік)
Як я вирвусь Із біди, коли несила?
(До Естрельї)
Хоч ладен тобі, Естрельє, Підкорятись, слугувати, Але цей портрет віддать Я не можу, бо…
Естрелья
Пихатий, Злий і підлий ти коханець. Не давай, бо вже не треба; Я не хочу, щоб віддавши, Ти нагадував, що в тебе Я колись його просила.
(Виходить)
Астольфо
Чуєш, стій, спинись, куди ти? А Росаура? О Боже! Звідки, чом і як, мій світе, До Полонії прийшла ти, Щоб мене й себе згубити?
(Виходить)

Сцена сімнадцята

В’язниця принца у вежі.

Сехисмундо, як на початку, в звіриній шкурі, в ланцюгах, лежить на землі; Клотальдо, двоє слуг і Кларін.

Клотальдо
Тут клади, нехай лежить, І пиха його скінчиться Там, де й почалась.
Слуга
Годиться! Закую його я вмить.
Кларін
Ти проснешся, щоб уздріть, Сехисмундо, — ми ж відверті! — Змінність долі в круговерті, Те, що слава — це сміття, Темне видиво життя І ясна примара смерті.
Клотальдо
А для тих, хто мізкувати Вміє так, тут є кімнати, Де можливо сам на сам Віддаватися думкам.
(До слуг)
Гей, цього негайно взяти! У цій келії замкніть.

Вказує на сусідню кімнату.

Кларін
Чом же?
Клотальдо
Тим-то, що сидіть Слід Кларінові в темниці, Де ніякі таємниці Він не зможе роздзвонить.
Кларін
Та за що така покара? Чи на батька, як почвара, Зняв я руку? Хто це чув? Чи з балкона я зіпхнув Малодушного Ікара[18]? Сплю чи сню? Мені не мед. Знов ув’язнять?
Клотальдо
Ти — Кларнет.
Кларін
Обіцяюся мовчати, Бо віднині я — дірчатий І розладнаний корнет.

Кларіна виводять, і Клотальдо залишається сам.

Сцена вісімнадцята

Входить Басиліо, ретельно закутаний у плащ.

Басиліо
Мій Клотальдо.
Клотальдо
Чом сюди, Ваша світлосте, прийшли ви?
Басиліо
вернуться

18

Ікар — герой всесвітньо відомого міфу, який необачно наблизився до сонця на крилах, зроблених з пір’я, і впав у море, коли проміння розтопило віск, що скріплював пір’я. Кальдеронів Кларін, як завжди, обертає на жарт свої лихі пригоди, називаючи Ікаром слугу, якого Сехисмундо кинув у море.