Це тому, що про орла ми
Говорили, снилась знов
Тобі влада і любов;
Та і в снах за всі старання,
Що в твоє я вклав навчання,
Маєш дякувать мені,
Сехисмундо, бо й вві сні
Слід робить добродіяння[19].
(Виходить)
Сехиcмундо
Все ж бо правда! Загнуздаєм[20]
Честолюбство і злобу,
Це шаленство й лють сліпу,
Якщо снити знов бажаєм;
Адже ми перебуваєм
В світі, повнім таїни,
Бо життя — це сон чудний;
Знаю з досвіду, що всюди
Тут живуть сновиддям люди,
Поки збудяться вони.
Снить король, що він правує
В королівстві тут і там,
Все вирішуючи сам;
І хвала, яку він чує,
Наче вітер, лине всує;
І на попіл голосну
Смерть оберне (чи збагну?):
Хто б хотів королювати,
Коли взнав, що має встати
Збуджений від смерті-сну?
Снить багач, що він, багатий,
Лупить гроші так і сяк;
Бідний снить, що він, бідняк,
Мусить пріти й заробляти;
Снить же той, хто взявся драти,
Снить, хто гнеться й хто згина,
Снить господар, снить жона
І, як видно, всі на світі
Снять, спокусами повиті,
Хоч цього ніхто й не зна.
Сню, що тут в’язниця тьмяна,
Я в залізних ланцюгах,
А раніш себе у снах
Бачив я щасливим зрана.
Що таке життя? Омана!
Що таке життя? Це скон,
Це ілюзій всіх полон,
Чорна тінь і страховіття;
Все життя — це лиш сновиддя,
А сновиддя — тільки сон.
Кларін
В зачарованій цій вежі
Через те, що знав, конаю, —
Що за незнання ще буде,
Як взяли за те, що знаю?
Як це так, щоб ласолюбець
Вмер голодний всім на диво?
Жаль мені себе і дуже!
Скажуть люди: “Це можливо”.
Саме так, бо те мовчання
Злість таїть в собі ворожу
І з моїм ім’ям не в згоді, —
Я, Кларін, мовчать не можу.
Хто складає товариство
Тут мені, якщо між нами?
Павуки лишень та миші.
Ось вам щиглики з піснями![21]
Від сновиддя цеї ночі
Голова розпухла в мене,
Повна тисячі кларнетів,
Барабанів незліченних,
Хоругов, хрестів, процесій,
Тих людей, що бичувались,
Тих, що падали й вставали,
Непритомніли під галас,
Кров побачивши на інших;
Але я, коли не криться,
Непритомнію без їжі;
В темній мучуся в’язниці,
Де вже цілі дні читаю
Я філософа Неїда
І Непия[22] вечорами
Розважаю, мов сусіда.
І, якщо святе мовчання
За календарем новітнім[23],
Що свята для мене тайна, —
Вдовольнюсь постом обіднім;
Хоч покару й заслужив я,
Відчуваю й тут злорадство,
Бо слузі про все мовчати —
То найбільше святотатство.
За сценою — сурми, барабани, голоси.
1-й солдат
(за сценою)
У цій вежі він сидить.
Двері замкнені? Зламати!
Всі заходьте.
Кларін
Боже милий!
Це ж мене шукають кляті,
Адже кажуть, що я тут.
Що їм треба?
1-й солдат (за сценою)
2-й солдат
Кларін
Солдати
Кларін
Чи не п’яні всі? Ну й діло!
1-й солдат
Ти — наш принц, і ми бажаєм,
Щоби принц законом даний
Нами правив, а не той
Чужоземний, небажаний.
Ми до ніг тобі впадаєм.
Солдати
Хай живе наш принц великий!
Кларін
(убік)
Боже, та вони це справді…
Чи такий тут звичай дикий
В королівстві, щоб когось
Брать щоднини, як я стежу,
І робити з нього принца,
А затим вертати в вежу?
Що ж, свою зіграю роль.
вернуться
Улюблена сентенція Кальдерона, дослівно запозичена з його ауто “Великий театр світу”.
вернуться
Також один із найпопулярніших серед іспанців монологів з п’єс Кальдерона. Сехисмундо усвідомлює себе як особистість і осмислює свою роль у житті країни. Це моральне переродження із звіра в людину являє собою кульмінацію твору. В монолозі відбито бунтарство духу, після чого стає зрозумілим і виправданим повстання народу.
вернуться
В іспанській літературі щиголь, як і соловей, вже давно став звичним поетичним символом.
вернуться
Неїд, Непий. — В оригіналі гра слів, яку неможливо відтворити іншою мовою. Автор використовує співзвучність в іспанській транскрипції імена грецького філософа Нікомеда (Nicomedes) і назви Нісенського собору (Niceno) з дієсловами comer (обідати) і cenar (вечеряти) та заперечної частки ni. Цей каламбур можна розшифрувати так: “Вдень я не обідаю, ввечері — не вечеряю”.
вернуться
Натяк на “новий стиль” у літочисленні, що запровадив 1582 р. папа Григорій ХІІІ, т. зв. “григоріанський календар”.