Выбрать главу
Сехиcмундо
Вже Бачив (маю ж душу зрячу!) Я це ж саме так виразно, Як і нині його бачу, Та було це сном.
2-й солдат
Великі Справи подають, сеньйоре, Передвістку, тож і бачив Ти вві сні палаци й гори.
Сехиcмундо
Так, була це передвістка, В неї вірю я не дуже, А життя таке коротке, Заснемо ізнову, душе, Заснемо; але обачно, Не забувши цього разу, Що прокинутися можем Ми за кращого вже часу; Якщо більше будем знати, То й омани менше буде; Адже лихо треба сміхом Попереджувати всюди. І при тому, що дається Влада в борг, як і життєві Блага, й нам її належить Повернути владареві, — Ми відважимось на все. Я за вірність вам, васали, Дякую; в мені знайдете Ви того, хто вас, здужалий, Звільнить від чужого рабства. Тож сурмить, хай серед бою Вам явлю свою звитягу. Маю намір зняти зброю Проти батька й правду неба Я пізнати не боюся. Він мені впаде у ноги…
(Убік)
А якщо раніш збуджуся, Чи мовчать про те не краще, Чого, мабуть, не здійсню я?
Всі
Хай живе наш Сехисмундо!

Сцена четверта

Входить Клотальдо.

Клотальдо
Боже, що за галас чую?
Сехиcмундо
О Клотальдо.
Клотальдо
Пане…
(Убік)
Злобу На мені зжене.
Кларін
Звіщаю, Скине він його зі скелі.
(Виходить)
Клотальдо
Я до ніг тобі впадаю, Знаю, що загину.
Сехиcмундо
Встань, Батьку мій, зведись на ноги; Будеш ти мені зорею, Щоб не збився я з дороги; Я за гарне виховання Дякую тобі без краю. Дай-но руку.
Клотальдо
Що ти скажеш?
Сехиcмундо
Те, що сню й добро жадаю Я творити, бо не зникне Те, що й в снах вдалось зробити.
Клотальдо
Вже, сеньйоре, ти шляхетний, Якщо взявсь добро творити, Бо ж не в гнів тобі, що й я Дбаю про цю справу гожу. Ти на батька йдеш війною! Він — король, і я не можу Проти нього йти з тобою. В ноги падаю і в тебе Смерті я прошу.
Сехиcмундо
Негідник, Зрадник, лиходій!
(Убік)
О небо! Треба стримати мій гнів, Бо не знаю, чи не сплю я.
(До Клотальдо)
Що ж, Клотальдо, вашу честь І відвагу я шаную, Йдіть служити королю, Стрінемось на полі бою. Гей, мерщій сурміть тривогу!
Клотальдо
Я хилюсь перед тобою.
(Виходить)
Сехиcмундо
Доле, йдем королювати; Не буди, якщо дрімаю, Якщо правда — не всипляй; Я добро чинити маю, Правда це чи сон — байдуже; Якщо правда їй служити; Якщо сон — то пробудитись Поміж друзів, білий світе!

Виходять під барабанний бій.

Сцена п’ята

Зала в королівському палаці.

Входять Басиліо і Астольфо.

Басиліо
Астольфо, хто вгамує, доброчинний, Коня розгнузданого на скаку? Хто течію ріки, що в море плине, Погордливу зупинить й швидку? Хто брилу, що зірвалася з вершини, Перед падінням стримає важку? Ні, легше все, як бачиться, спинити, Аніж народу гнів несамовитий. Про це говорить нам той шум і крик, Що відбивають гори щосекунди, Реве, роздвоївшись, людський потік, — Одні: “Астольфо!” Інші: “Сехисмундо!” Забули клятву, що дали навік, Нова жорстокість постає із бунту, Це той театр, де, красна звіддаля, Трагедії нам доля представля.