Ось так і витягли Санчо з того підземелля, у яке він провалився по тому, як покинув своє губернаторство над островом і залишився сам-один, із того підземелля, до якого він підійшов, ведучи за собою Сірого. Серед інших відмінностей, які існували між паном і його щитоносцем, можна вказати й на цю: перший дозволяв своєму коневі вести себе, а щитоносець сам вів за собою свого Сірого. І звідси випливає, що в мандрах по цьому світі Дон Кіхот дозволяє, щоб його вів кінь, а Санчо свого осла веде сам.
Розділ LVI
Щодо сумної пригоди, яка сталася за участю дуеньї Родріґес, то тут слід лише відзначити дивовижну простоту цієї доброї жінки, яка з-поміж стількох насмішників цілком серйозно попросила Дон Кіхота допомогти їй у її скруті. І тоді було оголошено, що відбудеться незвичайний поєдинок між нашим кабальєро й Тосілосом, метою якого було примусити звабника дочки доньї Родріґес визнати цю останню за свою тещу; поєдинок, що закінчився вельми несподівано, бо Тосілос закохався у зваблену панянку й оголосив, що не хоче битися, бо й без того погоджується стати з нею до шлюбу. І сталося так, що, не побажавши пристати до гурту стількох насмішників, проста, наївна й щира донья Родріґес знайшла можливість видати свою зваблену дочку заміж завдяки Дон Кіхотові. Бо завжди буває, що коли хтось із чистими намірами і цілком серйозно, а не жартома, просить допомоги в Дон Кіхота, то одержує її. Не так легко зберегти цю віру в такому гурті зухвалих насмішників, але хіба ви не згодні, що кожному, хто поставиться до Дон Кіхота з такою поважністю, як донья Родріґес та її донька, він зможе допомогти, попри зусилля всіх глузливих недоброзичливців, які намагалися б йому перешкодити?
Щоправда, зваблена дівчина та її шляхетна мати заговорили про обман, коли з’ясувалося, що кабальєро, який визнав себе переможеним, був не звабником, а Тосілосом, але Дон Кіхот, поставши перед цим новим випадком зачарування, дав дуже добру пораду дівчині, яка вже не була дівчиною: «Послухайте моєї ради і на зло ворогам моїм лихим візьміть із ним шлюб, бо я не маю сумніву, що се і є той чоловік, за якого ви хотіли вийти». А чи не однаково! І дівчина погодилася на його пропозицію, бо воліла бути законною дружиною лакея, аніж зневаженою наложницею кабальєро. З рук Дон Кіхота вона несподівано для себе одержала чоловіка, і це була пригода, яка для Дон Кіхота мала дуже щасливий кінець. І так сталося тому, що він зустрівся з людьми розважливими і скромними, такими, що ставляться до життя серйозно і серйозно поставилися до Дон Кіхота; бо йому випало зустрітися зі зганьбленою дівчиною, яка мріяла про законного чоловіка й задовольнилася тим, якого запропонував їй Дон Кіхот.
Чудова відповідність! Бо саме за такої умови герой може зробити нам свою послугу, і ця умова полягає в тому, щоб ми були готові прийняти з його рук те, що він нам дає, завжди, коли це відповідає нашим потребам. Ти є зганьбленою дівчиною, моя читачко, і хочеш залагодити своє нещастя. Ти потребуєш чоловіка, який би прикрив твій сором? Тоді не вимагай, щоби він обов’язково був тим або тим, а тим більше не вимагай, щоб це був той самий, який насміявся з тебе: задовольнися тим, якого пропонує тобі Дон Кіхот, бо він чудовий сват.
І на завершення розповіді про цю щасливу пригоду додає історик такі жорстокі слова: «Дон Кіхота оголошено переможцем, але більшість глядачів була страшенно невдоволена — не побачили (а сподівалися ж!), як два грізні супротивники посічуть один одного на капусту». О, якою жахливою є людина, коли вона хоче насміятися з когось! Людських глузувань треба боятися більше, аніж нападу дикого звіра, який нападає на нас, аби погамувати голод. Коли люди виставляють когось на посміх, вони не зупиняться, поки не скотяться до злочину та підлоти; саме з глузів починалися деякі з найстрашніших злочинів; у пошуках розваг і веселощів чимало людей бруднили собі руки кров’ю невинних жертв.