Унамунове прочитання «Дон Кіхота» справило настільки глибокий і різноманітний вплив на культуру, що його відлуння легко можна спостерегти у творах аудіовізуальних мистецтв ХХ-ХХІ століть: у книжковій ілюстрації, картинах художників, у численних пам’ятниках літературному героєві та його авторові, насамперед у тому, що стоїть у центрі Мадрида на площі Іспанії. Риси образу героїчного безумця, канонізованого доном Міґелем, можна впізнати в мюзиклі «Людина з Ла-Манчі» Дейла Вассермана, в кінематографічних «Дон Кіхотах» таких кінорежисерів, як Ґеорґ Вільгельм Пабст, Рафель Хіль, Ґріґорій Козінцев, Орсон Веллс, Вадим Курчевський, Резо Чхеїдзе, Ґодерзі Чохелі, Василій Ліванов, і навіть у героях дитячого фільму про радянських піонерів Петрова і Васєчкіна, які втікають із табору, озброївшись романом Сервантеса, і цілком в дусі Унамуно сперечаються про те, чи був літературний персонаж реальною людиною, чи тільки породженням уяви Сервантеса.
Отже, «Життя Дон Кіхота і Санчо» Міґеля де Унамуно є в багатьох сенсах твором унікальним. Це яскравий взірець відкритої великої інтелектуальної прозової форми, яка випередила час, нікого не лишивши байдужим. Це справжній шедевр есеїстичного жанру, в якому письменник зумів створити власний міф про Дон Кіхота і Санчо Пансу, що з повним правом змагається з першоджерелом Сервантеса. «Філософське мовлення» письменника виявилось настільки дієвим засобом поставлення надзвичайно широкого кола філософських, релігійних, національних і особистих проблем, що породило цілий «донкіхотський дискурс». Сутність донкіхотського міфотворення Унамуно влучно описав Ентоні Клоуз: «Дон Кіхот, герой, — це міфічна постать; і як така він стає об’єктом вільної реінтерпретації; істина міфу — подібно до істини будь-якої історичної події або особистості — полягає в тому, що донкіхотський ідеал назавжди вкорінюється у свідомість тих, хто проживає його наново»[183]. Зі слів Клоуза випливає, що значення Унамунового есе виходить далеко за межі невичерпної донкіхотської теми і навіть за межі історії філософії і мистецтв. Коментуючи пригоди Рицаря Сумного Образу, Унамуно навчив своїх співвітчизників і цілий світ говорити і мислити про сакральні речі і — що головне — діяти по-новому: сміливо, гостро, парадоксально, провокаційно, захопливо. Ідеї, викладені в «Житті…», якщо жити ними по-серйозному або якщо грати в них досконало, обростають плоттю і народжують справжніх людей із яскравими біографіями. Написаний для складних і безвихідних часів, твір Унамуно мобілізує героїчний і творчий потенціал людини, адже абсурдна віра, оспівана саламанкським мислителем і втілена в образах Дон Кіхота і Санчо Панси, кидає виклик смерті, вивільняє уяву й розширює обрії життя.
Олександр Пронкевич
Миколаїв, травень 2016 року
Предметно-іменний покажчик
Абдери 40
Авраам 69, 251
Аграмант 189
Адам 71, 284, 285
Алжубаротта 371
Алонсо, Педро 68, 309
Алькала-де-Енарес 177
Альтісідора 301, 321, 322, 389-391
Альфонсо, король 72, 276
Аліфанфарон Трапобанський 125
Амадіс 124, 148, 184, 204, 400
Америка 83, 307, 370, 377, 406
Андай 13
Андалусія, андалуське 244, 363
Анди 83, 137, 173, 377
Андрес, хлопчина 137, 173
Андіалоца, моряк 377
Антей 125
Антекера 56
Антесана, Луїс де 177
Армада, Непереможна 118
Аро, Дієґо Лопес де 85, 329
Аріосто, Лудовіко 357
Арістотель 150
Арґамонтеси, рід 353
Аспейтія 84, 87, 88, 89, 90, 137
Ассізі 104, 226
183
Close, Anthony. The Romantic Approach to Don Quijote: A Critical History of the Romantic Tradition in «Quixote» Criticism. — London: Cambridge University Press, 1978. — P. 148.